Embedded Files
Український драматург, поет Чепурний Дмитро Іванович народився 12 листопада 1908 року в м. Броварах під Києвом в родині кустаря, який дні та ночі плів віжки. Його мати була домогосподаркою. У багатодітній сім’ї, крім Дмитра, було ще два хлопчики і три дівчини. У 1926 році Дмитро закінчив семирічну школу, в якій входив до складу літературного гуртка під керівництвом учителя Г. Равчука.
Закінчив Київський інститут народної освіти. Працював у пресі, секретарем драматичної секції Спілки письменників України. Дмитро Іванович належав до літературних організацій «Молодняк», ВУСПП, Спілки письменників СРСР.
Дмитро Іванович видав поетичні збірки «Комсомольські будні» (1929), «Земля», «Кольчина біографія» (1930), «Сімнадцять» (1931), «Зміна йде», «Фронти» (1932), «Фрагменти» (1934), п'єси «Завтрашній колгоспник», «Зустрічі весни» (1933). У своїх творах поет славить не ворожнечу, а дружбу між індустріальним містом і оновленим селом, перші комунівські лани, тяжку роботу шахтарів, розпочате будівництво Дніпрельстану (скорочення від «Дніпровська електростанція»). Крім того, він писав гарні ліричні поезії та вірші для дітей. Перекладав з білоруської мови.
В особі Дмитра Чепурного українська радянська література мала талановитого митця, який міг би створити багато книг, цікавих, потрібних для народу.
Але занадто вільні висловлювання (за мірками тогочасного суспільства) 23 квітня 1937 року в Києві поета заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності. На час арешту йому було 28 з половиною років. На першому ж допиті заявив: «Ні, винним себе в контрреволюційній діяльності не визнаю. Арештованих Проня, Коваленка, Ярошенка, Мороза як учасників націонал-фашистської організації я не знаю». Та згодом змушений був взяти на себе вину (протизаконні методи слідства він разюче описав у скаргах в різні урядові інстанції з місць ув'язнення).
В обвинувальному висновку стверджується, що Д. І. Чепурний «був учасником контрреволюційної націонал-фашистської троцькістської терористичної організації, зв'язаної з контрреволюційною троцькістсько-зінов'євською терористичною організацією, яка вчинила 1 грудня 1934 року підле вбивство товариша Кірова». Цей документ написаний оперуповноваженим НКВС УРСР Проскуряковим і затверджений заступником наркома внутрішніх справ УРСР Івановим та помічником прокурора СРСР Рогінським.
На закритому судовому засіданні Військової колегії Верховного Суду СРСР 15 липня 1937 року Д. Чепурний був засуджений до тюремного ув'язнення строком на 10 років із поразкою політичних прав на 5 років із конфіскацією належного йому майна.
Відбував Д. Чепурний ув'язнення в тюрмах міста Володимира, Новосибірської та Московської областей.
13 серпня 1940 року подав заяву про перегляд своєї справи, але вирок Військової колегії залишили в силі. Невдовзі знову звернувся зі скаргою, на ім'я Генерального прокурора СРСР, в якій писав: «Я заперечував несправедливе обвинувачення, але, не винісши всіляких погроз з боку слідчого, підписав написаний слідчим Самохваловим протокол про те, що завербований Пронем і Коваленком. Ніяких зізнань і очних ставок, які я вимагав, мені надано не було». Щодо Г. Проня і Б. Коваленка, пояснював: «Я знав цих людей до їх арешту, як членів ВКП(б), як критиків. Ніколи й ніде вони мене не вербували в контрреволюційну організацію. Слідчий Самохвалов мене запевняв у тому, що я міг не знати про вербування, а ці люди мене «вважали за свого». Проте й ця скарга не була почута.
За довідкою УНКВС по Московській області помер Д. Чепурний у місцях ув'язнення 2 червня 1944 року.
Військовою колегією Верховного Суду СРСР 8 травня 1958 року вирок стосовно Чепурного Д. І. скасовано, а справу припинено за відсутністю злочину. Дмитро Чепурний реабілітований посмертно.
На честь Дмитра Чепурного у Броварах названо вулицю. На будівлі школи № 3 у Броварах, де з 1917 по 1923 роки навчався Д. Чепурний, встановлено меморіальну табличку. У 1963 році у видавництві «Радянський письменник» вийшла у світ книга Дмитра Чепурного «Наша молодість цвіте». Це посмертне видання найкращих творів поета, написаних у 20-30 роки, яке відкриває добірка віршів «З ранніх поезій», а далі з книг: «Комсомольські будні», «Земля», «Фронт», «Зміна йде» та «Фрагменти». Завершує книгу вірш «Молодість»:
«Доспіває літо
Урожайно-золоте.
Наша молодість цвіте,
Як під сонцем квіти…»
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse