13 серпня народився Степан Васильович Процюк

Літературна біографія Степана Процюка розпочалася у 1991 р. з літературного гурту «Нова дегенерація».

Перші твори Степана Процюка були поетичними. В 1992 р. була надрукована перша поетична збірка С. Процюка «На вістрі двох правд» з передмовою Ю. Андруховича. Далі вийшла збірка віршів «Апологетика на світанку» (разом з письменником І. Андрусяком та поетом І. Ципердюком) та збірка поем «Завжди і ніколи».

Згодом С. Процюк перейшов до прозових творів та есеїстики, видав збірку есеїв «Лицарі стилосу і кав’ярень» (1996), книгу прози «Переступ у вакуумі».

У 2002 р. Степан Процюк дебютує як романіст, видано романи «Інфекція» та «Жертовпринесення».

Творчий доробок Процюка як прозаїка нині нараховує понад 30 книжок, зокрема психологічні романи, твори на основі історії життя В. Винниченка та В. Стефаника, збірки есеїв та підліткова проза.

Степана Васильовича Процюка називають «майстром психологічної прози», «одним із найконтроверсійніших (суперечливих, дискусійних) письменників-інтелектуалів».

Характерний тип героя письменника ‒ рефлексуючий інтелігент з сильною потребою ідеалу, в якій пізнається туга за Богом.

Роман Степана Васильовича про український дисидентський рух 1970-х рр. «Травам не можна помирати» був екранізований під назвою «70-ті».

Окрема грань письменницького таланту С. Процюка ‒ література для підлітків, яку критика вважає одними із найчитаніших у цій жанровій ніші. У 2008 р. в київському видавництві «Грані-Т» побачила світ трилогія про кохання «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце» (Друга історія Марійки і Костика), «Аргонавти» (Третя історія Марійки і Костика). Події книги розгортаються в маленькому українському місті Старомихайлівка. Герої живуть своїм цікавим життям: зустрічаються, ведуть романтичні розмови, зізнаються в коханні.

2008 р. у видавництві в серії «Життя видатних дітей» вийшла книга «Степан Процюк про Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Карла-Густава Юнга і Ніку Турбіну».

Письменник є членом українського ПЕН-клубу.

Твори С. Процюка перекладені німецькою, російською, словацькою, польською, чеською мовами. Письменник веде Youtube-канал «Письменник про письменників» з цікавими інтерпретаціями життя і творчості українських письменників 19-20 ст. У його доробку – близько 140 відео на Ютуб-каналі «Письменник про письменників».

Проводить літературні вечори та творчі зустрічі з читачами в багатьох містах України, а також у Кракові, Берліні, Оломоуці, Парижі, Гельсінкі, Римі, Чикаго, Нью-Йорку.

У кінці 2022 року вийшли романи Степана Процюка «Руки і сльози» про Івана Франка та «Місяцю, місяцю» про Григора Тютюнника. Вони були номіновані на Шевченківську премію 2024 року та увійшли у короткий список номінантів

Степан Васильович є лауреатом багатьох національних літературних премій. 7-разовий лауреат премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (1998-2003), премії «Благовіст» (2000), міської літературної премії ім. І. Франка (2002), обласної літературної премії ім. В. Стефаника.

Степана Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів.

У письменника є відзнака «Золотий письменник України» (2015).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025