Embedded Files
Український кінорежисер, сценарист, письменник Микола Павлович Мащенко народився 12 січня 1929 р. в с. Мілуватка на Луганщині в простій робітничій сім'ї. Мати працювала свинаркою в колгоспі, батько – на залізничній станції. У сім'ї було семеро дітей. Коли наймолодшому, Миколі, було 19 днів від народження, батько загинув в результаті нещасного випадку.
Закінчив Мілуватську семирічну школу, старші класи – у школі міста Рубіжне, куди доводилося їздити щодня, долаючи 50 км в один бік. Рубіжне було обрано не випадково – у семирічному віці хлопець захворів на сухоти й вісім місяців він жив тут у родині лікарки, яка поставила його на ноги.
Прагнення Миколи вступити в театральний інститут не підтримували його брати та сестри. Обставини змушували Миколу вступити до Харківського хіміко-технологічного інституту. Іспити він успішно склав, але не полишав надію стати студентом театрального вишу. Микола прийшов до театрального інституту занадто пізно – вступні іспити вже завершилися. Позачергово зібрана комісія у складі Мар’яна Крушельницького, Леся Сердюка (старшого) та Івана Мар'яненка, вражена програмою, підготовленою юнаком до іспиту, того ж дня ухвалила рішення зарахувати Миколу на перший курс. Педагогом талановитого хлопця став Іван Мар’яненко, а однокурсником – Леонід Биков.
У гуртожитку жив у одній кімнаті з Леонідом Биковим, з яким усе життя підтримував дружні стосунки.
По завершенню навчання, з 1957 р. М. Мащенко працював режисером на Київській кіностудії художніх фільмів. Приступаючи до екранізації роману Панаса Мирного «Повія», Іван Кавалерідзе запропонував йому посаду другого режисера. З 1989 по 2004 рр. Микола Мащенко обіймав посаду генерального директора кіностудії.
Микола Мащенко знімав стильні серіали і фільми зі знаковими героями. За період творчої роботи М. Мащенко екранізував низку кінофільмів (понад 20 картин), зокрема: «Радість моя» (1962 р., у співавторстві), «Новели Красного дому» (1963 р., у співавторстві), «Хочу вірити» (1965 р. ), «Всюди є небо» (1965 р. ), «Дитина» (1967 р.), «Іду до тебе» (1971 р.), «Шлях на Софію» (1978 р. т/ф, 5 серій, СРСР – Болгарія), «Овод» (1980 р., т/ф, 3 серії), «Карастоянови» «Мамо, рідна, дорога» (1986 р.), «Все перемагає любов» (1987 р.), «Кобзар» (1993 р.). Останньою масштабною роботою режисера став кінофільм «Богдан Зиновій Хмельницький» за трилогією М. Старицького (2006 р.).
У Національному театрі російської драми ім. Лесі Українки ним з успіхом були поставлені вистави «Будинок, де все шкереберть» А. Портеса (1995 р.). Микола Павлович був автором книг: «Зоря для матері» (1983 р.), «Мамо, рідна, єдина…» (1991 р.), «Спогад про любов. Троє» (2004 р.) та «Остання атака».
У часи Незалежності Микола Мащенко став фундатором академії мистецтв України, викладав у театральному університеті та започаткував кінофестиваль «Молодість», який став міжнародним. Через рік став її дійсним членом, а з 2004 р. став академіком-секретарем відділення кіномистецтва.
Микола Павлович був автором книг: «Зоря для матері», «Мамо, рідна, єдина...», «Відьма-енкаведистка», «Спогад про любов. Троє», «Остання атака», книг з історії телебачення. 1996 р. Микола Павлович Мащенко заснував Академію мистецтв України, через рік став її дійсним членом, а з 2004 р. став академіком-секретарем відділення кіномистецтва.
Помер кінорежисер 2 травня 2013 р. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse