27 квітня народився Анатолій Бортняк
Український письменник, публіцист Анатолій Агафонович Бортняк народився 27 квітня 1938 року в с. Олександрівка Тростянецького району Вінницької області в родині вчителів. Дитинство майбутнього письменника пройшло в с. Жабокричі Крижопільського району. Картини, які він бачив хлоп'ям, надовго закарбувалися в пам'яті, а з часом були відтворені в поезіях.
За декілька вечорів у свої неповні шість років з маминою допомогою вивчився хлопчик грамоти й кривульками виписував першого в житті листа батькові на фронт. А в чоботях, пошитих зі шкіри подарованого патронташа, пішов у 1945 році в перший клас.
1960 року закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І. Мечникова. Спершу працював у Тульчинській районній газеті, потім ‒ у Вінницькому радіокомітеті, переважно старшим редактором художнього мовлення. До спілки письменників України прийнятий у 1965 р. 1974-1986 рр. ‒ відповідальний секретар Вінницької письменницької організації. Він член правління Спілки письменників України (СПУ). З 1992-2009 рр. ‒ оглядач з питань літератури та мистецтва «Вінницької газети», де започаткував і вів літературну сторінку «Від слова до слова».
Ранні тексти поета виявляють характерні для покоління шістдесятників мотиви людяності; шанобливе ставлення до роду, що акумулює духовний досвід кількох поколінь, та до людської праці, у якій людина утверджує себе на цій землі; віру в те, що поетичним словом можна якщо не розв'язати певні суспільні проблеми, то принаймні «засвітити», актуалізувати їхнє існування; субтильним – й, варто сказати, досить вдалим в естетичному плані – представленням особистих візій дійсності, любовних мотивів тощо.
У 1970-х рр. суспільна тематика в текстах Бортняка значною мірою втрачає на щирості репрезентації та осмислення, а в низці віршів поет дає зразки радянської політичної поезії. Однак, попри виразний крен у бік пропагандистського висловлювання, саме письмо поета стає більш зрілим. Бортняк А. А. виразніше відчуває смислові нюанси слова, тонше чує звукову та ритмічну його природу, більш виважено будує композицію вірша. У цьому часі з’являються поезії, де автор вдало охоплює певну життєву ситуацію й представляє в усій повноті її явлення. Окремо постають тексти, де певний життєвий епізод стає темою філософського осмислення.
Означені тенденції продовжуються і в 1980-х рр. У цьому ж часі Бортняк приходить до сатири й тут демонструє рідкісне вміння відчувати стилістику письма своїх колег по перу й давати приклади досить вдалих літературних пародій. Ім’я поета Анатолія Бортняка навічно вписане в історію нашої національної літератури. Його висока громадянська поезія, його влучні та дотепні іронічні катрени, статті про мову, переклади – усе це складає його неабиякий творчий доробок, який не залишить байдужими ще не одне покоління українців. У доробку майстра слова – 40 збірок лірики, поем, сатири та гумору, пародій, епіграм, притч, переспівів, поезій для дітей, пісенних текстів, публіцистики. Перша збірка («Мелодія») з’явилася 1965 р. у київському видавництві «Радянський письменник», остання («Вдих і видих») вийшла з друку 2008 р. у вінницькому видавництві О. Власюка.
Основні видання творів письменника: збірки поезій: «Мелодія» (К., 1965), «Немирівське шоссе», «Довголіття» (Одеса, 1970), «Полустанок» (К., 1973), «Право» (Одеса, 1975), «Русло» (К., 1977), «Батькове вогнище» (Одеса, 1979), «Адреса» (К.,1987), «Синоніми до України» (Вінниця, 1993), «Журавель у небі» (Вінниця, 1996); збірник сатири та гумору: «Майте на увазі» (Одеса, 1981), «Бажаю усміху!» (К., 1981), «Невже таке буває?» (К., 1984), «Де правда, де вигадка?» (Одеса, 1986), «Вибране» (К.,1988), «Помилки Колумба» (К., 1991). Твори А. Бортняка друкувалися в Молдові, Казахстані, Польщі, Болгарії, Угорщині, Канаді, США, Австралії та інших країнах.
Анатолій Агафонович ‒ лауреат обласних літературних премій ім. М. Трублаїні та ім. М. Коцюбинського (з 1992 р. ця премія ‒ Всеукраїнська), а також Всеукраїнських ‒ ім. В. Сосюри (за лірику, 1985 р.), ім. О. Копиленка (за твори для дітей 1987 р.), ім. С. Олійника (за сатиричні збірки, 1991 р.), «Срібний Еней» (за сатирично-гумористичні публікації в журналі «ВУС», 1993 р.), ім. С. Руданського (за сатиру та гумор, 1995 р.). У 1995 р. відзначений Міжнародною премією за цикл іронічних катренів «Біблійна алегорія» (США, Філадельфія). 1997 р. став дипломантом Міжнародного конкурсу «Створімо сучасну українську патріотичну пісню» (Всеукраїнська музична спілка разом з Українським культурним центром м. Детройта-Воррена, США). За збірки віршів «Одинадцята заповідь» і «Важке щастя» письменник відзначений Всеукраїнською літературно-мистецькою премією імені Євгена Гуцала (2003).
Бортняк А. А. учасник багатьох культурно-мистецьких і громадсько-політичних заходів в області та Україні, зокрема, був першим головою обласного Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка (згодом «Просвіта»).
Анатолій Агафонович Бортняк одним із перших серед видатних майстрів слова України був відзначений орденом «За заслуги» III ступеня.
Помер 22 липня 2009 р. у Вінниці.
2010 року вийшли друком спогади сучасників про поета ‒ «На громах настояний скарбник» (2010). 2009 року в с. Жабокрич Крижопільського району закладено сквер імені Анатолія Бортняка, у пам'ятні квітневі дні вручається літературна премія його імені. 2012 року ім'я Анатолія Бортняка отримала одна з вулиць мікрорайону «Поділля» у Вінниці. 2013 року VI Всеукраїнський фестиваль поезії на Поділлі «Підкова Пегаса» був присвячений 75-річному ювілею поета.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.