Embedded Files
Український драматург і театрознавець Яків Андрійович Мамонтов народився 20 жовтня 1888 року на хуторі Катеринівка на Слобожанщині (нині с. Шапошникове Сумська область). Дитинство майбутній письменник провів у селі. Навчання розпочав у Шпилівській церковноприходській школі, закінчив п'ятирічну земську школу в Нижній Сироватці, ще п'ять років навчався в Дергачівському сільськогосподарському училищі. Під час навчання захопився театром. В училищі працював самодіяльний гурток, учасники якого показували свої вистави й поза межами школи. Яків Мамонтів був завзятим аматором, ставив спектаклі, виконував у виставах головні ролі, виступав як читець на концертах. Здобувши професію агронома, два роки працював у Щигрівському повіті в Курській губернії. 1909 року Яків Мамонтов переїхав до Києва. Протягом 1911-1914 рр. навчався в Московському комерційному інституті, захистив кандидатську дисертацію «Проблема естетичного виховання» на здобуття наукового ступеня кандидата наук. 1915 року був обраний і затверджений асистентом у тому ж інституті.
З початком Першої світової війни був мобілізований до армії. Після демобілізації наприкінці 1917 р. Яків Мамонтов повернувся додому, де розпочав педагогічну роботу. З весни 1920 р. працював викладачем педагогіки й мистецтвознавства на факультеті соціального виховання Харківського інституту народної освіти (ХІНО). На початку 1920-х рр. – керівник літературно-драматичної студії в Сумах.
У 1922 р. побачила світ праця Якова Мамонтова «Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як мистець». Це видання містило багаторічні розмірковування автора про вчительську професію, зміст і методи навчання. Яків Мамонтов створив власну класифікацію педагогічних напрямів, яка в систематизованому вигляді вийшла під назвою «Хрестоматія сучасних педагогічних течій» (в 1924 ‒ російською, а в 1926 ‒ українською зі значними змінами й доповненнями).
Яків Андрійович виступив ініціатором створення при ній «Історико-педагогічного архіву УСРР». В 1926 на базі кафедри був створений Український науково-дослідний інститут педагогіки (УНДІП), в складі якого функціонувала секція історії педагогіки; її й очолив Яків Андрійович Мамонтов.
Яків Мамонтов ‒ автор праць «На театральних роздоріжжях» (Книгоспілка, 1925) і низки розвідок з історії драматургії, зокрема огляду «Про драматичні дебюти 1923‒1924» («Червоний шлях», 1924, № 7), редактор видань творів Івана Тобілевича.
Автор п'єс «Веселий хам» (1921), «Над безоднею» (1922), «Ave Maria», «Коли народ визволяється» («Колнарвиз»,1924), «До третіх півнів» (1925), «Батальйон мертвих» (1926), «Княжна Вікторія» (1928), «Гетьманщина» (1930-1939). У 1930-х писав п'єси для дітей: «Хо» (за Коцюбинським), «Солом'яний дід», а також кіносценарії «Земля українська», «Мурований міст», «Манька з Вовчих ярів», «Архітектор Шалько»; лібрето опер «Золотий обруч» Б. Лятошинського (за повістю «Захар Беркут» І. Франка), «Гайдамаки» (за однойменним твором Т. Шевченка), «Кармелюк» В. Костенка (1930 у співавторстві з М. Верхацьким). Автор праць з історії й теорії драми, полемічних статей про шляхи розвитку українського театру (зібрані у книзі «Театральна публіцистика» (1967)).
Помер 1940 року в Харкові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse