27 лютого  народився Леонід Іванович Смілянський 

Український письменник, літературний критик, драматург та кіносценарист Леонід Смілянський народився 27 лютого 1904 року в м. Конотопі на Сумщині. У 1928 році закінчив Київський Інститут Народної Освіти. Протягом 1928 ‒ 1931 рр. навчався в аспірантурі при Київській філії Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Якийсь час працював як журналіст і літературний критик.

Леонід Іванович почав  друкуватися з 1925 р., належав до літературних організацій Гарт, ВУСПП і «Молодняк». Леонід Смілянський розпочав з індустріальної тематики, притаманної епосі фашизму: «Нові оселі» (1928), «Злочин бригадира» (1930), повісті «Машиністи», «Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), роман «Зустрічі» 1936).

Під час Другої світової війни написав «На заставі» (1941), «Топки погашені» (1941), «Підслухані новелі» (1942), «Серце» (1943). Основним доробком у творчості Л. Смілянського є історико-біографічна проза і драматургія. Це, зокрема: повість «Михайло Коцюбинський» (1940), роман у 2-х томах про Т. Шевченка «Поетова молодість» (1960 ‒ 1962); п'єси про Лесю Українку «Червоні троянди» (1955) та І. Франка – «Мужицький посол» (1956); повісті про Другу світову війну «Золоті ворота» (1942) та «Софія» (1943). Повість «Сашко» (1950), сповнена бурхливих пригод і дотепного гумору стала останнім твором письменника про війну. Вона є найкращим твором письменника у цій тематиці.

Леонід Смілянський залишив по собі нерівноцінну мистецьку спадщину, більшість якої є відвертим кітчем сталінської доби. Дещо привабливішими є його кіносценарії (1956 фільм «Іван Франко»;1958 екранізовано повість «Сашко») та низка зразків «малої» прози.

 Архів письменника зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України в Софії (ф. 21, оп. 1.), а його частина ‒ у Родинному архіві Смілянських (РАС) у Києві. Помер 11 листопада 1966 року.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: лютий, 2025