Embedded Files
«Без України – ми раби» І. Сокульський
Український поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський народився 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області.
Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді (нині ‒ м. Шептицький)
У 1962 році вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.
Скучивши за Дніпром та степами, у 1964 році перевівся до Дніпропетровського (нині м. Дніпро) університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету.
Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968 році він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.
Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969 року його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. В ув’язненні потоваришував з дисидентами, серед яких були Микола Горбаль, Леонід Горохів¬ський, Зиновій Красівський, Василь Ов¬сієнко, Ярослав Лесів, Опанас Заливаха.
За свою правозахисну діяльність тричі заарештовувався радянською владою і загалом провів у таборах та тюрмах понад 12 років.
Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині (нині ‒ Дніпро). Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги».
20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили агенти КДБ.
22 червня 1992 року Іван Сокульський помер. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» І ступеня та Орденом Свободи.
Перша книга Івана Сокульського – збірка «Владар каменю» – вийшла після його смерті. Її підготувала до друку його вдова. Він писав про долю українського народу, про боротьбу за свободу і незалежність України. Його вірші стали одним із символів українського правозахисного руху.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse