3 серпня народився Омелян Михайлович Огоновський

Справою життя вченого стали дослідження на теренах української лінгвістики та літературознавства.

Омелян Михайлович ‒ автор численних праць про історію та говірки української мови, частина яких, написаних польською та німецькою мовами, прислужилася європейським мовознавцям. Праці О. Огоновського були особливо актуальними з огляду на гостру боротьбу проти москвофільства та спроби запровадження «язичія».

Багато часу вчений приділяв вивченню українського пісенного фольклору, постійно звертаючись до нього у своїх історико-літературних студіях.

О. Огоновський ‒ автор розвідок «Погляд на історію руської літератури в часи татарщини», «Огляд літературно-історичний». Учений залишив велику епістолярну спадщину. Його науковий доробок високо оцінили І. Франко, М. Павлик, Д. Мордовцев, М. Драгоманов.

Перу вченого належать також посібники та популярні книжки з граматики української мови. Численні праці вчений присвятив творчості Т. Шевченка.

У 1872-1873 рр. в журналі «Правда» був опублікований цикл статей О. Огоновського «Критично-естетичний погляд на декотрі поезії Т. Г. Шевченка», в яких він глибоко проаналізував поетові «Думки», баладу «Тополя», поеми «Гайдамаки», «Неофіти».

Огоновський видав нарис «Життя Тараса Шевченка. Читанка для селян і міщан»; дослідження «Гайдамаки». Поема Тараса Шевченка».

За редакцією О. Огоновського вийшли друком перші два томи «Кобзаря» Т. Шевченка зі статтею «Дещо про життя і літературну діяльність Т. Шевченка», яке І. Франко вважав найкращим з виданих у Галичині.

До величезної спадщини вченого належать, крім суто наукових праць, підручників та посібників, художні твори поезії; драми «Федько Острозький», «Настасія», «Гальшка Острозька»; поеми, балади, вірші, оповідання.

Він ‒ автор українського перекладу «Слова о полку Ігоревім» (1876), а також біографії Маркіяна Шашкевича (1886). О. Огоновський використовував псевдоніми і криптоніми: Омелян із Григорова, Ємілян, Ом. О. та інші.

Окрім численних статей та наукових праць вчений залишив багатий епістолярій, у тому числі листування з істориком і громадським діячем, майбутнім секретарем з освіти ЗУНР О. Барвінським, що тривало впродовж 20 років.

Родина Огоновських була дуже відомою в краї. Йдеться не лише про самого професора Омеляна Огоновського, а й про його братів. Так, Олександр (1848–1891) ‒ професор цивільного права, дійсний член НТШ, редактор часопису «Правда». Микола (1850–1907) – священник, письменник, перекладач, редактор і видавець літературно-наукового часопису «Родимый листокъ» в Чернівцях. Петро (1853–1917) – педагог, вчений, активний просвітянин, автор підручників з математики й фізики українською мовою. Іларій (1854–1929) – класичний філолог, перекладач, автор «Методичної граматики руської мови» (1894, разом з В. Коцовським), «Словаря до Гомерової «Одіссеї» та «Іліади».

Омелян Михайлович Огоновський помер раптово від інфаркту 28 жовтня 1894 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

Під час його похорону Михайло Грушевський, який незадовго перед тим приїхав із Наддніпрянщини викладати у Львівському університеті, влучно відзначив у промові роль Огоновського для української культури: «На всему просторі краю нашого, над Дніпром-Славутою, над Чорним морем, під кригою повитими горами Кавказькими знали Тебе, шанували заслуги Твої, цінували Твою працю неустанну, Твоє посвячення щире!».

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: липень, 2025