7 жовтня  народився Іван Юхимович Саратов

У 1990 році Іван Юхимович  був обраний за конкурсом доцентом кафедри інженерної екології міст Харківської державної академії міського господарства (зараз – Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова), де він і працював до кінця життя.

Іван Юхимович Саратов – автор понад 100 наукових праць і 20 авторських свідоцтв у галузі гідротехніки. У 1980 році  став лауреатом Премії Ради Міністрів СРСР за розробку гідротехнічного проєкту.

Краєзнавством Саратов розпочав займатися з початку 1960-х, коли був головним інженером проєкту регулювання та обводнення річок Харкова,  а також керував проблемами річок у межах старого міста та гідротехнічними новобудовами столиці Слобожанщини та її околиць.

Майже за півстоліття краєзнавчої діяльності Іван Юхимович без фахової історичної освіти став одним із найкращих істориків Харківщини і зробив для історичного краєзнавства більше, ніж багато хто з дипломованих спеціалістів. Досить красномовний факт: деякі праці І. Саратова виконані у співавторстві з відомим харківським знавцем геральдики Б. П. Зайцевим, а низка праць професійних істориків С. І. Посохова, О.Н. Ярмиша, В. Л. Маслійчука, В.І. Астахової та ін. вийшла з благословення редколегії, до якої входив і лідер харківських краєзнавців. До того ж рецензентами його книг були професори А. І. Епштейн, С. М. Куделко.

У 1978 році він став одним з організаторів клубу «Краєзнавець» при Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка та очолював його протягом понад 30 років. У 1990-2010 роках Іван Юхимович  Саратов – голова Харківської обласної організації Національної Спілки краєзнавців України. Як представник Спілки й краєзнавець з великим стажем, він багато років був членом громадської комісії з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища при Харківському міськвиконкомі. У сфері інтересів краєзнавця знаходилися долі малих і великих річок Харківщини, таємниця прадавніх Змієвих валів, місцезнаходження річки Сальниці та події «Слова о полку Ігоревім», Муравський шлях, діяльність кошового отамана Івана Сірка, історія Харківських гербів і походження назви «Харків». Він є автором понад 60 праць з краєзнавства та геральдики. Серед його краєзнавчих праць найбільш виділяються такі видання, як «Герби нашого міста», «Харьков, откуда имя твое?», «Харківський полковник Іван Дмитрович Сірко». Зміст книг Саратова значно ширший за їхні титульні назви. Справді, у книзі про харківські герби можна дізнатися багато цікавого про історію російської та української геральдики взагалі. Але в додатку виявляємо розсипи рідкісних документів, зображень, текстів, корисних не лише для розуміння харківської геральдики, а й усієї вітчизняної історії.

Його публікації викликають захоплення, вони змушують по-іншому подивитися на нібито давно визначені краєзнавчі аксіоми. Своїми публікаціями він заохочував краєзнавців до пошуку, дискусії, діалогу, що так потрібно науковцям і аматорам.  У 1995 році Івану Саратову  надано почесне звання «Заслужений працівник культури України», а у 2000  ‒ лауреат творчої премії Харківського міськвиконкому в галузі краєзнавства ім. Д. І. Багалія (за книгу «Історія харківських гербів»).

Видатний  харківський краєзнавець Іван Юхимович Саратов помер 19 лютого 2012 року після тяжкої хвороби.

Будьмо вдячні людині, котра допомагає нам ставити правильні запитання матінці історії та рухатися вперед у пізнанні далекого минулого Слобожанщини.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел