Embedded Files
Український поет, письменник, мемуарист, який першим в українській літературі порушив тему Голодомору 1932-1933 рр. Олександр Юхимович Корж народився 29 березня 1903 року в селі Огульці на Харківщині в селянській родині. Походив зі старовинного козацького роду, який переселився на Слобожанщину в XVII столітті.
Після церковноприходської школи (1910–1913) закінчив Люботинське вище початкове залізничне училище (1920). У 1921 році дебютував поезією «Степ», надрукованій у журналі «Шлях мистецтва». Коли він виступав на літературно-вокальному концерті в паровозо-вагонних майстернях депо Люботина з власним революційним сонетом, його талант високо оцінив присутній знаменитий критик Харкова Володимир Коряк. Саме Коряк ввів юнака в літературне життя Харкова.
Олександр Корж працює в Літературному комітеті, з 1923 року навчається на педагогічних курсах інституту імені Г. С. Сковороди, друкується в журналах: ««Шляхи мистецтва», «Червоний шлях», «Всесвіт», «Нова генерація», «Літературний журнал», «Зоря», «Наші дні» та ін.
Протягом 1925–1928 рр. працює літературним редактором у журналі «Всесвіт». Належав до літературних організацій «Гарт» (1923–1925) і «Нова генерація» (1927–1930). У 1926 році видає свою першу і єдину збірку поезій «Борть». У 1930 р. видає збірку оповідань «Із степу», друкується в періодичних виданнях. Під час репресій виїжджає на село. З 1932 по 1939 роки працює над поемою «Пушкін».
Олександр Корж перший в українській літературі порушив тему голодомору 1932‒1933 років в УСРР («Степова доля») та виступив з антисталінською інвективою («Зимовий псалом»).
Під час Другої світової війни через хворобу залишився на окупованій території. У перші дні війни в газеті «Більшовик Валківщини» був надрукований його вірш, спрямований проти загарбників і Гітлера. Тільки німці увійшли в село, хтось з односельців його видав. Олександр Корж був заарештований гестапо, але щоб уникнути концтабору, погодився співпрацювати з газетою «Нова Україна» (1942). З приходом радянських військ працює художником. Прийнятий до Спілки художників, виконує обов'язки відповідального секретаря Спілки. Згодом за доносом отримав вирок «зрадник батьківщини». Відправлений на п'ять років до «сталінських таборів». Під час яких створив збірку поезій «Уральський зошит», яка відтворює нам душу поета того часу, його поневіряння і страждання на засланні. Після звільнення написав 2-гу редакцію поеми «Пушкін», збірку поезій «Зазимки», поему «Євмен Чагай» та «Спогади з харківського літературного побуту», чимало віршів.
Як художник найбільше малює у жанрі графіки. Серед яких портрети М. Лермонтова, Г. Сковороди, українських письменників С. Тудора, Є. Маланюка, В. Лучука, екслібриси тощо.
Помер 16 квітня 1984 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse