Видатний письменник, майстер психологічної прози, один із кращих знавців рідної мови, справжній чарівник слова, автор понад двох десятків оригінальних книжок Борис Антоненко-Давидович (літературні псевдоніми Богдан Вірний і Б. Антонович) народився 5 серпня 1899 року в передмісті міста Ромни – Засуллі (тепер Сумської області).
Закінчивши 1917 році Охтирську гімназію, майбутній письменник вступає на природничий відділ Харківського університету, але невдовзі переводиться на історико-філологічний факультет Київського університету. Через матеріальні нестатки та безперервну зміну влади офіційно він так і не здобув вищої освіти, і йому довелося опановувати науку самотужки «в бібліотеках та з великої книги життя». 1920-1921 роках ще зовсім юному Б. Антоненку-Давидовичу випало завідувати Охтирською повітовою наросвітою.
Не прийнявши Нову економічну політику й не погоджуючись із практикою розв'язання національного питання, восени 1921 року письменник виходить із КП(б)У і вступає до Української комуністичної партії (УКП). Восени 1923 року, переконавшись у марній діяльності цієї партії та не бажаючи «помножувати дяківський хор у московській церкві з філіалом в Україні», виходить з лав УКП й зосереджується на літературній діяльності. Якийсь час він був редактором (на посту секретаря редакції) найбільш популярного тоді ілюстрованого журналу «Глобус».
Масові арешти творчої інтелігенції, сфальсифікований процес над Союзом визволення України (СВУ), самогубство М. Хвильового та М. Скрипника глибоко вразили Б. Антоненка-Давидовича й були сприйняті ним як свідомий і цілеспрямований наступ на українську літературу й культуру.
2 січня 1935 року Бориса Антоненка-Давидовича заарештовано й під конвоєм відправлено до Києва. На допитах письменник тримався мужньо. Антоненко-Давидович писав, що: «Література наша – це не шлях до легкої слави, не спосіб заробітку і не розвага на дозвіллі, а чесне служіння народові, народному ділу, народній ідеї». Це не порожні слова. Це ідейно-творче кредо письменника. Він ішов з ним завжди крізь усе своє довге, тяжке і трагедійне життя.
Помер Борис Дмитрович Антоненко-Давидович 9 травня 1984 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025