Цей день присвячений всім, хто протидіяв фашистам під час Другої світової війни на теренах, окупованих військами Третього рейху. Кожна країна використовувала свої методи, але мета була одна – протидіяти тиранії Третього рейху.
Рух опору (фр. résistance) ‒ організовані зусилля частини населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі й підрив громадського порядку та стабільності, зумовлюється дуже рішучими діями (досягнення успіху за допомогою найрадикальніших методів).
Рух Опору був організований за участю жителів окупованих територій, які протистояли німецьким військам, і відрізнявся різноманіттям форм боротьби проти окупантів.
Найбільшого розмаху Рух Опору набув на території Радянського Союзу, в Італії, Польщі, Франції, Югославії, Болгарії та низці інших країн.
Перший період Руху Опору (початок війни – червень 1941) – період накопичення сил, організаційної та пропагандистської підготовки масової боротьби, створення і зміцнення нелегальних антифашистських організацій.
Другий період Руху Опору (червень 1941 – листопад 1942) характеризується його посиленням у країнах Європи та Азії у зв'язку з початком війни на теренах СРСР.
Третій період Руху Опору (листопад 1942 – кінець 1943) був пов'язаний із корінним переломом у війні, перемогою під Сталінградом і Курськом.
Четвертий період Руху Опору (кінець 1943 – травень-вересень 1945), період вигнання фашистських окупантів з території СРСР, звільнення Східної та Південно-Східної Європи, завершення розгрому гітлерівської Німеччини, війна з Японією.
Рух Опору став одним з істотних факторів, які сприяли перемозі антигітлерівської коаліції.
Сьогодні Україна пише власну сторінку в історії опору. Колись вона посяде належне місце у світовій історії. Опір окупантам ‒ найголовніша складова перемоги. Коли нація єдина, згрупована і вмотивована, вона неодмінно здобуде Перемогу. Спротив народу та професіоналізм і звитяга Збройних Сил України ‒ запорука Перемоги!
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел