Embedded Files
Один із найвидатніших українських поетів XX століття Юрій Юрійович Дараган народився 16 березня 1894 року у Єлисаветграді (нині Кропивницький) на Херсонщині в родині інженера. Батько помер за три місяці до його народження, а мати, бувши грузинкою, після смерті чоловіка переїхала з сином до Тифлісу (нині Тбілісі).
Навчався в Тираспольській реальній школі, де захопився українською мовою та літературою, але закінчити її не довелося ‒ розпочалася Перша світова війна. Воював у складі російської армії, а потім після Лютневої революції 1917 року в лавах армії УНР. Спочатку як командир кулеметної сотні в Житомирській військовій школі, а потім ‒ старшина Кам’янецької школи Юрій Дараган зі зброєю в руках прагнув відстояти незалежну Українську державу. Після поразки у визвольних змаганнях Ю. Дараган разом з іншими вояками в 1920 році інтернований в таборах Польщі (Ланцут, Вадовіце, Каліш) для військовополонених. Тут і прийшла до нього непереборна жадоба творчості. Але голодне та холодне життя в таборах також спричинило важку хворобу.
Після переїзду до Чехословаччини, в Прагу, вступив до Українського вільного університету в Празі, де вивчав філософію та історію. Але йому не судилося його закінчити. Постійна боротьба з хворобою заважала і життю, і навчанню. А він не корився недузі. Мав багато літературних планів, виступив з ініціативою створення «Товариства взаємодопомоги бувших Українських Вояків» і статут товариства написав власноруч. В його архівах знайдено ще один статут, але вже для «Спілки українських військових демократів», секретарем якої був сам. Ще Юрій Дараган постійний учасник літературних вечорів. Один із засновників «Празької школи» поетів, до якої також входили Євген Маланюк, Олена Теліга та інші.
Писав Юрій Дараган переважно українською. Перший російський вірш надрукував у 14 років у часописі «Закавказье». Через два роки дав цикл віршів у альманах «Поросль», а через три ‒ друкувався в альманасі «Іммортелі» і журналі «Хмель».
Разом зі своїм земляком Євгеном Маланюком у 1922-1923 роках Юрій Дараган видавав часопис «Веселка», де друкував свої твори.
Він одним із перших українських поетів в еміграції звернув увагу на призабуті старокиївські сторінки. Вірші «Похід», «Київ», «Милуніа», «Свати», які спочатку поет надрукував у «Веселці», не тільки мали художню цінність, але й стали певним зачином розробки цієї теми іншими авторами.
У 1925 році, ще за життя Юрія Дарагана, виходить єдина його збірка «Сагайдак», яка, за словами критиків, тематично та ідейно постала передвісницею художньої платформи майбутньої празької школи української поезії. Вихід збірки критика привітала, а у 1965 році книжку перевидали.
Окрему сторінку творчості Юрія Дарагана явила собою поема «Мазепа» (1924), у якій він спробував відтворити величину і трагічну сторінку часів Полтавської битви 1709 року.
Крім того, Юрій Дараган крізь усе своє життя поряд з українським проніс грузинське слово. Тема Кавказу у поетовім доробку дуже вагома. Якими дорогами не водило б його емігрантське життя, Кавказ весь час являвся йому на очі.
Через сухоти легень і горла (туберкульоз) Юрій Дараган помер 17 березня 1926 року у туберкульозному санаторії «На Плеше», у м. Плешове поблизу Праги. Похований на Ольшанському цвинтарі в Празі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse