24 червня народився Феофіл Гаврилович Яновський 

11 листопада 1889 року на факультетському засіданні розглянули заяву Феофіла Яновського про дозвіл йому захищати докторську дисертацію. Дисертація була присвячена туберкульозу. Сам захист відбувся 3 травня 1890 року. Після захисту деякий час відпочивав у Одесі.

1890 року знову відряджений університетом до Берліну задля вивчення лікувальної здатності туберкуліну Коха. Відвідував лекції Рудольфа Вірхова та патологоанатомічні розтини в його інституті. Повернувшись з відрядження налагодив терапію за допомогою туберкуліну в Києві.

З 30 квітня 1890 року до листопада 1891 року Яновський працював лікарем Четвертої київської гімназії. Паралельно наприкінці 1880-х та на початку 1890-х років працював у добровільному «Київському товаристві нічних лікарських чергувань», двічі обирався заступником голови й двічі головою товариства.

1891 року здобув звання приват-доцента. Вступна лекція була присвячена «Значенню бактеріології в діагностиці й терапії внутрішніх хвороб», а перший необов'язковий курс його був «Клінічна мікроскопія й бактеріологія». Пізніше він читав курс інфекційних захворювань.

У 1894 р. Ф. Яновський, будучи завідувачем прозекторського столу Олександрівської лікарні, їде на 4 міс у відрядження до Лейпцига з метою вивчення та вдосконалення патологічної анатомії. Познайомившись із професорами Куршманом та Гофманом, записується на їхні курси для лікарів, слухає клінічні лекції для студентів.

Коли у грудні 1898 р. Санітарна рада Київського міського самоврядування обрала                  Ф. Г. Яновського на посаду ординатора Олександрівської лікарні, він став завідувачем терапевтичного жіночого та інфекційного відділень. Після його приходу кардинально змінилася робота лікарні, у клініці почали проводитися наукові дослідження. Раз на тиждень Феофіл Гаврилович збирав у себе вдома лікарів з метою ознайомлення з новинками медичної літератури, проводилося читання рефератів, розглядався матеріал досліджень у відділенні.

17 серпня 1904 року обраний й затверджений екстраординарним професором кафедри госпітальної терапевтичної клініки Новоросійського університету. В листопаді 1904 року Яновський подав свою кандидатуру на посаду професора кафедри діагностики Київського університету й був обраний. 21 січня 1905 року наказом міністерства народної освіти був переведений до Києва. Завідував кафедрою лікарської діагностики Київського університету в 1905-1913 роках.

На початку Першої світової війни, 1914 р., наукова робота у клініці припинилася ‒ її співробітників призвали до армії. Під час війни готував лікарів і консультував у багатьох військових і червонохрестівських шпиталях, наукова робота в клініці припинилася через мобілізацію її співробітників.

Популярність лікаря Яновського сягнула далеко за межі Києва: він часто виїжджав на консультації у провінцію та до багатьох міст України. Він зустрічався з подорожніми, серед яких були і такі, що спеціально брали квиток у купе з професором Яновським, на зупиночних станціях його зустрічали люди, які прагнули, щоб Феофіл Гаврилович їх оглянув.

Важливу роль приділяв Ф. Г. Яновський лекціям для студентів. Теоретичну частину лекцій, побудовану на майстерному аналізі фактів, він ілюструє, демонструючи 1-2 клінічних хворих та пацієнтів, взятих з домашнього прийому.

У 1915 р. він сам захворів ‒ з’явилися напади ниркової коліки, один з яких тривав тиждень, поки не вийшов камінь. Ці два чинники ‒ тривога за життя хворої дружини і власна хвороба безперечно відіграли велику роль у подальшому розвитку склеротичного процесу, ознаки якого Ф.  Яновський відчув ще у 1909 р. Уже пізніше, після смерті доньки і дружини, процес почав швидко розвиватися. Феофіл Гаврилович реально оцінював свій стан, але й далі продовжував навантажувати себе роботою. Сам він говорив, що «не сама робота його стомлює й хвилює, а свідомість того, що треба поспішати, що, роблячи якесь діло, він раз у раз відчуває, що друге вже чекає черги і він не встигне його скінчити на певний термін, що, бувши в одному місці, він завжди знає, що на нього чекають у другому. Найбільше хвилювався він через засідання, що їх припадало часто 2–3 на день, і всюди він був за голову або доповідача».

Літо 1928 р. Ф. Г. Яновський вирішив провести в Бучі, куди переїхала його сім’я. Навідуючись сюди 2-3 рази на тиждень, Феофіл Гаврилович у дачному оточенні, далеко від хворих і засідань, читав, гуляв у лісі й проводив короткі вечори в сім’ї, що постійно жила в нього на дачі. В суботу, 23 червня, він мав приїхати до дітей, але несподівано призначений Академією наук захист дисертації затримав його в Києві, і лише надвечір він приїхав на дачу. Увечері в неділю повертається до Києва і наступні 5 днів напружено працює, поспішаючи закінчити справи до від'їзду в Бучу, адже в п’ятницю 29 червня мав захищатися його учень.

Під час захисту Ф. Яновському стало погано, ледь дочекавшись, коли учня оголосили доктором наук, він попросив, щоб його перенесли в окрему кімнату, оскільки в нього паралізована права половина тіла, діагноз ‒ інсульт. На 5-й день хвороби, коли навіть лікарі сподівалися на краще, розвинулася пневмонія і 8 липня 1298 р. об 11-й годині 45 хвилин вечора Ф. Г. Яновський помер, втративши свідомість лише за кілька годин до смерті.

10 липня Київ хоронив свого «святого лікаря», проводжаючи його в останню путь улюбленими квітами Яновського ‒ білими ліліями.

Ф. Г. Яновському належить близько 60 наукових праць, присвячених клініці туберкульозу, хвороб нирок, фізіології і патології травлення, клінічній бактеріології, імунології туберкульозу. Їм описані деякі нові ознаки захворювань легень і плеври. Ф.Г. Яновський ‒ автор першого в СРСР посібники з туберкульозу (1923). Він був одним із засновників київської терапевтичної школи, з якої вийшли В. X. Василенко, Б. Е. Вотчал, В. Н. Іванов й ін. Ф. Г. Яновський мав широку народну популярність. Серед його пацієнтів були Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко. Але ніколи не забував про бідних та знедолених. За 45 років лікарської практики не відмовив жодному пацієнтові.

Пам'ять про лікаря-гуманіста, вченого Феофіла Гавриловича Яновського, життя і діяльність якого є прикладом високої етики і моральності для сучасних лікарів, назавжди залишиться у серцях нащадків та світової медичної громадськості. На будинку № 13б на вул. Ярославiв Вал, де 25 рокiв, з 1903-го по 1928-й рiк не лише мешкав, але й практично працював видатний вчений, у 1972 р. встановлена бронзова меморіальна дошка. Його ім'я носить Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського АМН України».

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: червень, 2025