Видатний поет і прозаїк, один із натхненників і активних учасників руху шістдесятників, автор самвидаву Ігор Миронович Калинець народився 9 липня 1939 р. в м. Ходорів на Львівщині у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових репресій комуністичного режиму в Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників – його світогляд виявився несумісним з офіційною ідеологією.
У 1956 р. закінчив середню школу й вступив на філологічний факультет до Львівського університету імені Івана Франка.
Трудовий шлях Ігоря Калинця розпочався після випуску з університету: спершу обіймав посаду архіваріуса, пізніше був старшим науковим працівником Львівського обласного архіву, де пропрацював до арешту у 1972 р. Як стверджував сам поет, він і не думав ґрунтовно займатися літературною творчістю. В 1960-х рр. до Львова приїздили Іван Драч, Микола Вінграновський, Іван Дзюба, самвидавом поширювалися твори Василя Симоненка. Під впливом тої сміливої поезії Ігор Калинець вирішив створити першу і єдину видану за часів СРСР збірку своїх віршів «Вогонь Купала» (1966 р.), яка була з успіхом прийнята більшістю критиків. Через деякий час збірку вилучили з продажу, а потім і взагалі внесли до списків забороненої літератури. Ситуацію погіршував постійний тиск з боку спецслужб, за вказівкою яких Ігору Калинцю було відмовлено у вступі до Спілки письменників. Наступну збірку – «Відчинення вертепу», було вилучено з плану видавництва, тому подальші віршовані твори (9 збірок), які ввійшли до циклу «Пробуджена муза», публікувалися самвидавом або виходили у перекладі за кордоном. Саме тому твори І. Калинця відкрилися широкому загалу лише в 1991 р.
У січні 1972 року, в період масових арештів в Україні, була заарештована дружина Ігоря Калинця – Ірина Стасів-Калинець, а 11 серпня того ж року заарештовано й самого поета. КДБ намагався схилити його до співпраці або прилюдного каяття, пообіцявши звільнення. За свою громадянську позицію 1972 року Ігор Калинець отримав шість років суворих таборів і три роки заслання, які відбув на Північному Уралі і в Забайкаллі. В ув’язненні поет працював токарем і кочегаром. Після повернення з ув’язнення 1981 р. перестав писати вірші. Свою відмову від продовження поетичної діяльності пояснював тим, що висловив все, що бажав сказати. Реабілітували письменника, як і багатьох, лише 1990-го.
Працював у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника, разом з дружиною брав участь у виданні культурологічного журналу «Євшан-зілля», який спонукав львів'ян до національного відродження України та збереження її духовно-культурної спадщини. Завершивши «поетичний шлях», Ігор Калинець розпочав публікувати дитячі твори, серед яких «Книжечка для Дзвінки» (1991), «Пан Ніхто» (1994), «Про дівчинку і квіти» (1995), «Дурні казки» (1996), «Різні-прерізні телеляківки», «Казки зі Львова» (2001), «Забави тістечок» (2004), «Небилиці про котика і кицю» (2005), «Данка і Крак» (2009) та багато інших. Казки друкувалися у часописі «Світ дитини», тому самому, який письменник читав ще у ранні роки.
З 1987 р. Ігор Калинець відіграє провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова – він з дружиною організовують масові акції пам’яті, видатного поета Богдана-Ігоря Антонича, композитора Василя Барвінського. Бере участь у виданні неофіційного культурологічного журналу «Євшан-зілля», у створенні Товариства української мови імені Т. Шевченка. За книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» (1992) був удостоєний Національної премія України імені Тараса Шевченка.
1990 року І. Калинець обраний депутатом Львівської обласної ради. За визначні заслуги в утвердженні національної ідеї, широку пропаганду українського слова 2005 року відомому поетові та громадському діячеві Ігореві Калинцю було присвоєно звання почесного громадянина Львова.
У 1977 році Ігор Калинець був нагороджений премією імені Івана Франка в Чикаго (США), у 1992 році поета вшанували премію імені Василя Стуса на батьківщині.
Його твори перекладені практично всіма європейськими мовами. 1997 року в серії «Українська література ХХ століття» в Харкові видано повну збірку віршів І. Калинця. У 2004 р. у перекладі Ігоря Калинця вийшов «Руський ліхтар, або Небо лемків» Єжи Герасимовича, з яким поета поєднувала тема руйнації української духовної культури другої половини ХХ століття.
У 2010 р. видав «Знане і незнане про Антонича» – найбільш авторитетне і повне джерело біографії свого ідейного вчителя.
2017 – лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за книгу «Молімось зорям дальнім».
Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2008) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки і високий професіоналізм та з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва.
За громадянську мужність у відстоюванні ідеалів свободи та справедливості, плідну літературну діяльність нагороджений Орденом Свободи (2009).
Указом Президента України Петра Порошенка «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України» (2016) Ігор Калинець був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня. Однак він відмовився від нього на знак протесту проти, за його словами, «жорстокого зросійщення».
У січні 2022 року став Народним поетом України – за рішенням міжнародного журі таку нагороду отримують поети, відомі своєю визначною творчістю та подвижницькою діяльністю на благо України.
1 листопада 2023 Ігор Калинець став лауреатом премії імені Митрополита Андрея Шептицького.
29 листопада 2023 року в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької відбулося музично-театральне дійство «Україна. Хресна дорога» на тексти Ігоря Калинця, музика Віктора Камінського у виконанні Заслуженої академічної капели України «Трембіта».
Нині письменник пише дитячі казки та займається перекладами художньої літератури, зокрема з польської мови.
Помер Ігор Миронович Калинець 28 червня 2025 року у Львові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: липень, 2025