13 травня народився Панас Мирний

Перші його твори – вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав» ‒ побачили світ у львівському журналі «Правда» в 1872 році, підписані псевдонімом Панас Мирний. Згодом у співавторстві з братом Іваном Біликом завершив найвідоміший роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875), опублікований в Женеві у 1880 році. Своєю творчістю прагнув «просто і правдиво» показати буденне життя своєї країни. Серед найбільш відомих творів – «Повія», «Лимерівна», «Морозенко», «Лихі люди» та інші.

В історію української літератури Панас Мирний увійшов як автор реалістично-психологічної прози. Розпочавши з традиційних для письменства першої половини ХIХ століття оповідних жанрів, у зрілий період він створює великі епічні полотна, що становлять цілий етап у розвитку українського мистецтва слова.

Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. Творчий доробок письменника ‒ 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв ‒ усього понад тисячу творів. На жаль, левова частка його творчого доробку залишилася в рукописах.

Через цензурне переслідування українського слова в Російській імперії (посилене Емським указом 1876 р.), у Наддніпрянській Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише з середини 1880-х років. Водночас природна скромність і потреба конспірації зробили особу письменника таємницею як для влади, так і для читачів.

Характерними рисами прози Панаса Мирного є масштабність реалістичних малюнків, достовірне відтворення побуту людей, соціальність та психологізм. Панас Мирний захоплювався українською мовою та літературою з раннього дитинства і знав «Кобзаря» напам’ять. За ним та за книжкою «Українські приказки, прислів'я і таке інше» самотужки вивчив українську мову. 

Підтримував тісні зв'язки з багатьма відомими діячами української культури, серед яких М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Старицький, М. Лисенко та ін., проводив активну громадську діяльність. Зокрема, на початку ХХ ст. виступав із закликами до боротьби за свободу й рівноправність жінок, протестував проти заборони вшанування пам'яті Тараса Шевченка в 1914 р. Панаса Мирного, який пише «противні твори українською мовою й живе десь нелегально», розшукували жандарми: проводили обшуки в родинах полтавської інтелігенції (начебто приходили й до самого Панаса Яковича), шукали в Харківській губернії, однак даремно.

Жовтневий переворот і більшовицьку революцію не сприйняв. Однак через хвороби, фінансову скруту і потребу утримувати сім'ю, після зайняття Полтави більшовиками змушений був працювати в Полтавському губернському фінансовому відділі.

П. Мирний був засновником часопису «Рідний край». 

Нагороджений орденами святого Станіслава, святої Анни до ІІ ступеня, святого Володимира ІV ступеня.

Помер Панас Мирний 28 січня 1920 р. у Полтаві.

1951 року в Полтаві було відкрито пам'ятник письменникові, а в 1999 році на його честь було викарбувано пам'ятну монету.

В Полтаві працює Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного, який є найбагатшим в Україні за кількістю меморіальних речей: хата, де з родиною жив Панас Мирний, рукописи, листи та фотографії. Також одна з вулиць міста  має ім’я Панаса Мирного.

7 квітня 1999 року з нагоди 150-ї річниці від дня народження письменника Полтавською обласною радою засновано щорічну обласну премію імені Панаса Мирного за пропозицією Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного. Премія присуджується за кращі здобутки, які утверджують гуманістичні й національні ідеали, ідеї незалежності України, духовні цінності українського народу та є вагомим внеском у національно-культурне відродження Української держави. Премію вручають щорічно 13 травня, у день народження Панаса Мирного.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел