Український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції гідності та бойових дій на сході України Василь Ярославович Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові. З дитинства співав у хорі «Дударик». Завдяки капелі та її керівникові М. Кацалу сформувався музичний смак і світогляд юного співака. З капелою об'їздив пів світу, виступаючи на найпрестижніших сценах – у Карнегі-холі, Соборі Паризької Богоматері, Варшавській філармонії тощо.
Закінчив Львівський Вищий державний музичний інститут ім. М. В. Лисенка. Під час студіювання у Львівської консерваторії Сліпак багато гастролював. У 19 років він взяв участь у музичному конкурсі в Клермон-Феррані у Франції, здобувши Гран-прі та Приз глядацьких симпатій. Після цієї перемоги кар'єра молодого українського співака стрімко пішла вгору: сольні концерти у Франції, Німеччині, Польщі, а згодом, у 1997 р., Сліпак пройшов конкурс та став артистом Паризької національної опери.
Василь Сліпак мав рідкісний голос ‒ діапазон від бас-баритона, до меццо-сопрано, вмів співати й контртенором, і баритоном.
Артист говорив сімома мовами, виконував мовою оригіналу німецькі, французькі пісні, італійські арії, українську класику, романси та солоспіви. Він мав неймовірну харизму, яскраву зовнішність і був справжньою зіркою європейської сцени понад 20 років, товаришував з зірками та режисерами Голлівуду.
Найулюбленішою партією співака у світовому репертуарі була партія Мефістофеля в опері Ш. Гуно «Фауст». Саме тому з'явився позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Серед української класики улюблена пісня «Місяць на небі».
Сліпак прожив у Парижі 19 років, але залишився громадянином України.
Серед колег-співаків мав величезний авторитет: «Василь мав Україну у своєму голосі. Він містив сяйво українського блакитного неба, і золото українських полів. Голос вміщував усе це», казала про нього партнерка по сцені Гоша Ковалінська.
Всю свою співочу кар'єру В. Я. Сліпак брав найактивнішу участь у громадському житті рідної країни ‒ був активним учасником Помаранчевої революції, очолив волонтерський рух під час Революції гідності, створив асоціацію «Оперні виконавці ´ дітям», благодійну організацію «Українське братство/Fraternité Ukrainienne», асоціацію «Перетинаючи Європу».
Він любив свою країну і бачив її велике майбутнє: «Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. «Почути свій народ» – насправді, це і є суть. Наш народ дуже мудрий. Я бачу Україну успішною державою, в тому числі й на європейській арені. Якщо ми послухаємо самих себе. Тобто український народ», говорив співак.
З травня 2015 р. В. Я. Сліпак брав участь у війні на Сході України.
29 червня 2016 року Василь Сліпак загинув від кулі снайпера. Йому був 41 рік. Співак похований у рідному Львові на Личаківському цвинтарі.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» І ст. (2016), званням Герой України (2017), орденом «Золота Зірка».
З метою вшанування пам'яті Василя Сліпака створено Міжнародну некомерційну благодійну організацію «Фундація Василя Сліпака». Виконавчий директор Сліпак Орест Ярославович.
Національний банк України випустив монету на честь Героя України Василя Сліпака. Офіційна дата введення в обіг – 21 червня 2021 року.
На вшанування пам'яті митця селекціонер І. Хорош вивів новий сорт ірисів і назвав «Василь Сліпак».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел