19 квітня народився Ростислав Доценко
Український літератор, критик, перекладач, літературознавець, лауреат премій імені Максима Рильського та Миколи Лукаша, учасник українського руху опору, політв'язень радянських концтаборів Ростислав Іванович Доценко народився 19 квітня 1931 року в Києві. 1950 року після закінчення Київської середньої школи № 92 вступив до Київського університету імені Т. Г. Шевченка на українське відділення філологічного факультету. Але навчання було недовгим. Уже в 1953 році Ростислава Доценка звинуватили в «антирадянській пропаганді» за поширення творів «буржуазно-націоналістичних» письменників (Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та ін.) і разом з двома однокурсниками Григорієм Волощуком та Миколою Адаменком засудили до 8 років виправних робіт в таборах. Там він зблизився з діячами українського національно-визвольного руху (зокрема – з настоятелем забороненої на той час УГКЦ Йосипом Сліпим, Петром Дужим, Святославом Караванським, Юрієм Литвином), членами ОУН, бійцями УПА, литовськими «лісовими братами», вченими, митцями.
Загалом Ростислав Доценко відсидів десять років – почалася хрущовська «відлига». Повернувшись додому, як він сам писав згодом, «з мордовських конопель несподівано-сподівано шубовснув у київське шістдесятництво». Познайомився з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Ліною Костенко, Аллою Горською. Відновився в університеті, який закінчив 1965 року. Працював у видавництві «Дніпро», де підготував чимало перекладних видань українською мовою, серед яких і дванадцятитомник Джека Лондона. Почав видавати й власні переклади, роботу над якими почав ще в таборах: романи Оскара Вайлда, Фенімора Купера, Вільяма Фолкнера, оповідання Марка Твена, Едгара По. Виходили десятки публікацій в періодиці: переклади та статті на літературні та теми культури. Підтримував тісні зв'язки з «крамольними» Миколою Лукашем та Григорієм Кочуром.
У 1970-х роках над Ростиславом Доценком знову нависла загроза арешту: після відмови співпрацювати з КДБ його «лише» звільнили з роботи у видавництві та заборонили публікуватися. Лише за кілька років йому вдалося влаштуватись на роботу в сільськогосподарській бібліотеці. За час вимушеного «простою» уклав унікальні російсько-український та англо-український словники прислів’їв і збірник світової поезії про мову, де самих тільки перекладів було зібрано більше, як зі ста мов.
У 1980-х роках побачили світ понад сто творів різних жанрів (романи, повісті, оповідання, новели, п'єси, вірші) у перекладах Доценка: романи Вільяма Фолкнера, Чарльза Дікенса, Маргарет Мітчелл, твори Вашингтона Ірвінга, Роберта Луїса Стівенсона, Едгара По та інших.
У 1986 році Ростислава Доценка приймають до Спілки письменників України.
В часи незалежності почав збирати та досліджувати творчість українських літераторів еміграції, таких як Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна, Галя Мазуренко, Леонід Лиман, Остап і Марта Тарнавські, Олекса Веретенченко й інших. У пресі почали з'являтися його критичні статті, нові переклади з англійської, французької та польської мов, а також афоризми, що згодом були зібрані в книжку «Світлі думки проти ночі». Ростислав Доценко ‒ автор книги «На лезах блискавок» про поета-правозахисника Юрія Литвина.
Помер 24 жовтня 2012 року в Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.