Embedded Files
Український літератор, критик, перекладач, літературознавець, лауреат премій імені Максима Рильського та Миколи Лукаша, учасник українського руху опору, політв'язень радянських концтаборів Ростислав Іванович Доценко народився 19 квітня 1931 року в Києві. 1950 року після закінчення Київської середньої школи № 92 вступив до Київського університету імені Т. Г. Шевченка на українське відділення філологічного факультету. Але навчання було недовгим. Уже в 1953 році Ростислава Доценка звинуватили в «антирадянській пропаганді» за поширення творів «буржуазно-націоналістичних» письменників (Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та ін.) і разом з двома однокурсниками Григорієм Волощуком та Миколою Адаменком засудили до 8 років виправних робіт в таборах. Там він зблизився з діячами українського національно-визвольного руху (зокрема – з настоятелем забороненої на той час УГКЦ Йосипом Сліпим, Петром Дужим, Святославом Караванським, Юрієм Литвином), членами ОУН, бійцями УПА, литовськими «лісовими братами», вченими, митцями.
Загалом Ростислав Доценко відсидів десять років – почалася хрущовська «відлига». Повернувшись додому, як він сам писав згодом, «з мордовських конопель несподівано-сподівано шубовснув у київське шістдесятництво». Познайомився з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Ліною Костенко, Аллою Горською. Відновився в університеті, який закінчив 1965 року. Працював у видавництві «Дніпро», де підготував чимало перекладних видань українською мовою, серед яких і дванадцятитомник Джека Лондона. Почав видавати й власні переклади, роботу над якими почав ще в таборах: романи Оскара Вайлда, Фенімора Купера, Вільяма Фолкнера, оповідання Марка Твена, Едгара По. Виходили десятки публікацій в періодиці: переклади та статті на літературні та теми культури. Підтримував тісні зв'язки з «крамольними» Миколою Лукашем та Григорієм Кочуром.
У 1970-х роках над Ростиславом Доценком знову нависла загроза арешту: після відмови співпрацювати з КДБ його «лише» звільнили з роботи у видавництві та заборонили публікуватися. Лише за кілька років йому вдалося влаштуватись на роботу в сільськогосподарській бібліотеці. За час вимушеного «простою» уклав унікальні російсько-український та англо-український словники прислів’їв і збірник світової поезії про мову, де самих тільки перекладів було зібрано більше, як зі ста мов.
У 1980-х роках побачили світ понад сто творів різних жанрів (романи, повісті, оповідання, новели, п'єси, вірші) у перекладах Доценка: романи Вільяма Фолкнера, Чарльза Дікенса, Маргарет Мітчелл, твори Вашингтона Ірвінга, Роберта Луїса Стівенсона, Едгара По та інших.
У 1986 році Ростислава Доценка приймають до Спілки письменників України.
В часи незалежності почав збирати та досліджувати творчість українських літераторів еміграції, таких як Олена Теліга, Наталя Лівицька-Холодна, Галя Мазуренко, Леонід Лиман, Остап і Марта Тарнавські, Олекса Веретенченко й інших. У пресі почали з'являтися його критичні статті, нові переклади з англійської, французької та польської мов, а також афоризми, що згодом були зібрані в книжку «Світлі думки проти ночі». Ростислав Доценко ‒ автор книги «На лезах блискавок» про поета-правозахисника Юрія Литвина.
Помер 24 жовтня 2012 року в Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: квітень, 2025.
Page updated
Google Sites
Report abuse