6 листопада народився Микола Євгенович Петренко

Нарешті настав вимріяний час: в 1951 році Микола повернувся в Україну до своєї сестри, що жила в Бродах на Львівщині. Тут закінчував школу, працював в редакції районної газети. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету.

Працював в обласній молодіжній газеті, редактором Львівського телебачення, кореспондентом «Літературної України», звідки був звільнений за «пропетлюрівські» вірші. З болем згадував поет, що добра частина його віршів, де був хоч якийсь натяк на його тогочасний підневільний статус, залишилися недрукованими. І так пролежала майже 30 років. Вже в час Незалежної України Микола Євгенович відшукав стару папку, переглянув давні вірші, пригадав молоді роки, давніх друзів, знайомих. І 1993 року у видавництві «Логос» вийшла друком поетична збірка «Молитва отця Зенона».

Перша поетична збірка Миколи Петренка «Дні юності» вийшла у 1957 році, а у 1963 році у видавництві «Дніпро» вийшла його друга поетична збірка «Суворі береги».

Спочатку Микола Євгенович увійшов в літературу як поет, що писав для дорослих. Проте, коли в нього з'явилися донечка та синочок, він почав писати для дітей. Першою дитячою книжечкою була «Марічка-невеличка». Ілюстрації до неї підготувала знаменита художниця Софія Караффа-Корбут. Потім були книги для наймолодших читачів, які виходили у видавництвах Львова та Києва: «Світ чекає на тебе», «Чом не ростуть вареники», «Заблуда», «Похід на Чорногору», «Вишиванка від ангела...».

Микола Петренко є автором понад 100 книжок: це – поетичні збірки, проза, публіцистика, гумор, вірші для дітей, казки. Написав низку п’єс і лібрето музичних вистав, які ставили переважно на сценах львівських театрів «Чарівне кресало», «Довбушів топірець», «Дві Іванки», «Шість імен» та ін. На слова Миколи Петренка створено близько 200 пісень, деякі з них визнані кращими піснями року.

Проживши довгий вік, 10 жовтня 2020 року на 94-му році життя Микола Євгенович Петренко відійшов у вічність. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Микола Євгенович лауреат літературних премій ім. Павла Тичини, Юрія Яновського, Маркіяна Шашкевича, Богдана-Нестора Лепкого, Ірини Вільде, Дмитра Нитченка, Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень», літературної премії «Благовіст», літературної премії ім. Романа Федоріва, премії журналу «Березіль», переможець I міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора», дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев».

Микола Євгенович  Петренко нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, Великим золотим знаком Товариства німецько-радянської дружби та срібною медаллю Товариства німецьких антифашистів. Митець заслужений діяч мистецтв України, нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого 5 ступеня. Відповідно до Указу Президента України від 3 березня 2011 року Миколі Євгеновичу Петренку призначено державну стипендію видатним діячам культури та мистецтва.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел