Embedded Files
Природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської та радянської школи фізіологів рослин Климент Аркадійович Тімірязєв народився в Петербурзі у 1843 році. Початкову освіту здобув удома. Величезний вплив на К. А. Тімірязєва надали його рідні брати, особливо Д. А. Тімірязєв, фахівець у галузі сільськогосподарської та заводської статистики та хімік, який займався, у тому числі хлорофілом.
У 1860 році Климент вступив до Петербурзького університету на згодом ліквідований за Статутом 1863 р. камеральний факультет, потім перейшов на фізико-математичний, курс, який закінчив в 1866 р. зі ступенем кандидата і був нагороджений золотою медаллю за твір «Про печінкові мохи». У 1861 році за участь у студентських заворушеннях і відмову від співпраці з поліцією він був виключений з університету. Клименту Аркадійовичу було дозволено продовжувати навчання в університеті лише вільним слухачем через рік.
У 1868 році з'явився в пресі його перша наукова праця «Прилад для дослідження розкладання вуглекислоти», і в тому ж році К. Тімірязєв був відправлений за кордон для підготовки до професури. Він працював у В. Гофмейстера, Р. Бунзена, Г. Кірхгофа, М. Бертло і слухав лекції Г. Гельмгольца, Ж. Буссенго, К. Бернара та ін. Повернувшись до Росії, Климент Тімірязєв захистив магістерську дисертацію (1871) і був призначений професором Петрівської сільськогосподарської та лісової академії у Москві. Тут він читав лекції по всіх відділах ботаніки, доки не був залишений за штатом через закриття академії (1892 року). У 1875 році Климент Тімірязєв здобув ступінь професора ботаніки за твір «Про засвоєння світла рослиною».
Протягом 1870-1892 років викладав ботаніку в Московській сільськогосподарській академії, з 1875 р. ‒ ординарний професор, з 1877 р. ‒ завідувач першою в Росії кафедрою анатомії та фізіології рослин, одночасно з 1877 р. ‒ професор Московського університету.
Наполовину паралізований після хвороби й, не маючи інших джерел доходу, в 1911 році покинув університет разом з близько 130 викладачами, протестуючи проти утисків студентства та реакційної політики міністра освіти Кассо.
Останні 10 років К. Тімірязєв займався лише науковою та літературно-публіцистичною діяльністю. Наукові праці К. Тімірязєва, що вирізняються стрункістю структури, чіткістю і послідовністю викладення фактичного матеріалу, присвячені експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу. Тімірязєв встановив, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії; інтенсивність фотосинтезу тісно пов'язана з інтенсивністю світла. К. Тімірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, а й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши тим самим розвиток сучасної науки. Дослідження вченим енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв'язок живої та неживої матерії в процесі колообігу речовин і енергії в природі. Він порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла свій розвиток у сучасній науці.
Тімірязєв розробляв також питання водного режиму та мінерального живлення рослин; у впровадженні досягнень фізіології рослин і агрохімії в сільськогосподарську практику вчений бачив основи раціонального землеробства.
Крім теоретичних досліджень, до заслуг Тімірязєва варто віднести практичні успіхи ‒ він першим запровадив у Російській імперії дослідження з окультуренням рослин у штучних ґрунтах. Саме задля цього у Петровській сільськогосподарській академії було влаштовано першу теплицю, досвід організації якої вчений перейняв, навчаючись у Німеччині.
К. А. Тімірязєв ‒ один з найпослідовніших прихильників, пропагандистів і теоретиків дарвінізму. Вчений уточнив значення багатьох його важливих понять, захищав вчення Чарлза Дарвіна в публічних лекціях і друкованих працях.
Вчений помер 28 квітня 1920 року в Москві від тяжкої двобічної крупозної пневмонії.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025
* Написання прізвища в публікації згідно з даними ВУЕ http://surl.li/udexp, за іншими даними Тимірязєв
‼️ А Ви знали, що…
А Ви знали, що у світі налічують понад 1000 видів кульбаб – типових представників родини Айстрових (Складноцвітих). Життєвий цикл кульбаби – близько 2-х років. Подувши, вітер розносить сім’янки кульбаб на великі відстані, і, приземлившись у тому місці, куди він їх заніс, на наступний рік дадуть вони розетку листків, у центрі якої піднімуться жовті кошики квіток. А зовсім скоро на місці кошиків з’являться нові пухнасті кульки, які знову й знову будуть долати відстані.
Визначний ботанік Климент Аркадійович Тімірязєв підрахував: якщо на одному стеблі кульбаби дозріє 100 летючих плодів, то в перший рік вони можуть дати зазвичай 100 нових розеток. Нові рослини, укоренившись у землі, можуть збільшити чисельність «потомства» до 10 000! Через десять років (за умови таких темпів) число кульбаб, що розлетілися від єдиної пухнастої голівки, досягне аж 1000 000 000 000 000 000! Уявити це можна в такий спосіб: якщо одна кульбаба займає площу близько 20 кв. см, то для розміщення такої кількості кульбаб бракуватиме навіть усієї поверхні земної суші. Вони можуть заселити п’ятнадцять таких планет, як Земля! Оце так!?
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Пропонуємо вам переглянути бліцогляд рідкісних прижиттєвих видань вченого. Приємного перегляду!
Page updated
Google Sites
Report abuse