3 червня народився Климент Аркадійович Тімірязєв
Природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один з основоположників російської та радянської школи фізіологів рослин Климент Аркадійович Тімірязєв народився в Петербурзі у 1843 році. Початкову освіту здобув удома. Величезний вплив на К. А. Тімірязєва надали його рідні брати, особливо Д. А. Тімірязєв, фахівець у галузі сільськогосподарської та заводської статистики та хімік, який займався, у тому числі хлорофілом.
У 1860 році Климент вступив до Петербурзького університету на згодом ліквідований за Статутом 1863 р. камеральний факультет, потім перейшов на фізико-математичний, курс, який закінчив в 1866 р. зі ступенем кандидата і був нагороджений золотою медаллю за твір «Про печінкові мохи». У 1861 році за участь у студентських заворушеннях і відмову від співпраці з поліцією він був виключений з університету. Клименту Аркадійовичу було дозволено продовжувати навчання в університеті лише вільним слухачем через рік.
У 1868 році з'явився в пресі його перша наукова праця «Прилад для дослідження розкладання вуглекислоти», і в тому ж році К. Тимірязєв був відправлений за кордон для підготовки до професури. Він працював у В. Гофмейстера, Р. Бунзена, Г. Кірхгофа, М. Бертло і слухав лекції Г. Гельмгольца, Ж. Буссенго, К. Бернара та ін. Повернувшись до Росії, Климент Тімірязєв захистив магістерську дисертацію (1871) і був призначений професором Петрівської сільськогосподарської та лісової академії у Москві. Тут він читав лекції по всіх відділах ботаніки, доки не був залишений за штатом через закриття академії (1892 року). У 1875 році Климент Тімірязєв здобув ступінь професора ботаніки за твір «Про засвоєння світла рослиною».
Протягом 1870-1892 років викладав ботаніку в Московській сільськогосподарській академії, з 1875 р. ‒ ординарний професор, з 1877 р. ‒ завідувач першою в Росії кафедрою анатомії та фізіології рослин, одночасно з 1877 р. ‒ професор Московського університету.
Наполовину паралізований після хвороби й, не маючи інших джерел доходу, в 1911 році покинув університет разом з близько 130 викладачами, протестуючи проти утисків студентства та реакційної політики міністра освіти Кассо.
Останні 10 років К. Тімірязєв займався лише науковою та літературно-публіцистичною діяльністю. Наукові праці К. Тімірязєва, що вирізняються стрункістю структури, чіткістю і послідовністю викладення фактичного матеріалу, присвячені експериментальній і теоретичній розробці проблеми фотосинтезу. Тімірязєв встановив, що фотосинтез здійснюється відповідно до закону збереження енергії; інтенсивність фотосинтезу тісно пов'язана з інтенсивністю світла. К. Тімірязєв висловив думку, що хлорофіл не тільки фізично, а й хімічно бере участь у фотосинтезі, передбачивши тим самим розвиток сучасної науки. Дослідження вченим енергетичних закономірностей фотосинтезу мало важливе значення в обґрунтуванні вчення про єдність і зв'язок живої та неживої матерії в процесі колообігу речовин і енергії в природі. Він порушив проблему еволюції фотосинтезу, яка знайшла свій розвиток у сучасній науці.
Тімірязєв розробляв також питання водного режиму та мінерального живлення рослин; у впровадженні досягнень фізіології рослин і агрохімії в сільськогосподарську практику вчений бачив основи раціонального землеробства.
Крім теоретичних досліджень, до заслуг Тімірязєва варто віднести практичні успіхи ‒ він першим запровадив у Російській імперії дослідження з окультуренням рослин у штучних ґрунтах. Саме задля цього у Петровській сільськогосподарській академії було влаштовано першу теплицю, досвід організації якої вчений перейняв, навчаючись у Німеччині.
К. А. Тімірязєв ‒ один з найпослідовніших прихильників, пропагандистів і теоретиків дарвінізму. Вчений уточнив значення багатьох його важливих понять, захищав вчення Чарлза Дарвіна в публічних лекціях і друкованих працях.
Вчений помер 28 квітня 1920 року в Москві від тяжкої двобічної крупозної пневмонії.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
* Написання прізвища в публікації згідно з даними ВУЕ http://surl.li/udexp, за іншими даними Тимірязєв