Embedded Files
Український письменник, поет Василь Андрійович Шевчук народився 30 квітня 1932 року в селі Бараші Ємільчинського району Житомирської області в сім'ї селянина. Закінчивши середню школу, 1950 року вступає на відділення української мови й літератури філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
З 1955 року Василь Андрійович працював у редакції журналу «Піонерія», на кіностудії ім. О. П. Довженка, в редакціях газети «Літературна Україна» та «Романів і повістей» видавництва «Дніпро». Шевчук Василь Андрійович у 1951 році в «Альманасі молодих» надрукував перші ліричні поезії. Тоді ж у журналі «Барвінок» ‒ кілька дитячих віршів, що започаткували збірку «У труді зростаємо», яка вийшла 1953 року. Згодом з'явились друком поетичні книжки для дітей «Гілка яблуні» (1955), «Довгоногі косарі» (1959), «На зеленому роздоллі» (1968), науково-популярний нарис «Синочок сонця» (1960), повість «Горобиної ночі» (1960), збірка оповідань «Як Андрійко біди позбувся» (1965).
У 1958 році виходить у світ збірка лірики В. Шевчука «Ходімо весну зустрічать!». Потім повісті «Зелений шум» (1963), «Вітрила» (1964), «Трублять лебеді над Славутичем» (1967). Етапною книгою для В. Шевчука став роман про Григорія Сковороду «Предтеча», який з'явився першим виданням 1969 року під назвою «Григорій Сковорода». Потім було ще три видання, з них одне російською мовою. Роман мав широкий розголос серед критики й читацької громадськості, й, можливо, це надихнуло автора на цілу серію історичних та історико-біографічних творів. Так, він пише і 1972 року видає роман «Побратими, або Пригоди двох запорожців на суходолі, в морі та під водою».
1980 року виходить з під пера письменника роман-дослідження «Велесич», в якому подано нову концепцію прочитання перлини давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім». Одночасно В. Шевчук робить віршований переспів пам'ятки, що 1982 року з'являється окремою книжкою і стає в ряд кращих поетичних інтерпретацій «Слова». Історичну серію продовжує і коротка трилогія «Під вічним небом» (1985), до якої входять психологічні й водночас документально вивірені твори про Сократа, молодого Г. Сковороду та Ганді. Після сучасного роману «Злам» (1982), в якому висвітлено зсередини, психологічно, труди та дні творчої інтелігенції, В. Шевчук повертається до історичної теми й пише та видає дилогію про Т. Г. Шевченка «Син волі» (1984) й «Tеpнoвий світ» (1986). Власне, вона була почата ще двадцять років тому повістю про дитинство Кобзаря «Вітрила» й продовжена певною мірою у романі «Фенікс» (1988). У цих творах розповідається про весь життєвий шлях Тараса Григоровича Шевченка. У дилогії, що нині має назву «Син волі», події подано через сприймання великого Кобзаря. Ще 1982 року В. Шевчук опублікував у журналі «Дніпро» драматичну поему «У затінку біля Хрещатика», а в «Літературній Україні» уривок із драматичної поеми «Князь Кий». Ці та інші поетичні драми вийшли окремою книжкою «Русь первоцвітна».
Василь Шевчук ‒ лауреат премії ім. Андрія Головка за 1986 p.
13 травня 1999 році пішов із життя український поет і прозаїк, який плідно працював до останніх своїх днів.
У рукописах залишилися такі його твори, як роман про М. В. Лисенка «Страсті за Миколаєм», кілька драматичних поем, понад 500 текстів пісень, які він озвучив своїми ж мелодіями й записав на касети, створив ораторію «Слово про Ігорів похід».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: квітень, 2025.
Page updated
Google Sites
Report abuse