1 квітня народилася Лідія Григорівна Орел
Українська етнографиня, старша та провідна наукова співробітниця Національного музею народної архітектури та побуту НАН України (до 2012 року), Заслужена працівниця культури України, лауреатка премії імені Павла Чубинського Лідія Григорівна Орел народилася 1 квітня 1937 року в селищі Драбів Полтавської, а нині Черкаської області. Батько працював бухгалтером, загинув 1941 року. Мати трудилася в колгоспі. Тато загинув у 1941 р., виховувала її мама, яка любила співати.
«Із семи років мама брала мене в ланку. Коли жінки пололи буряки, завжди співали українських пісень. Але через важку роботу їхній спів більше нагадував плач...». Після десятирічки, яку закінчила з золотою медаллю, вступила до Київського державного університету на українське відділення філологічного факультету, де отримала спеціальність «український філолог, перекладач з чеської мови».
Після закінчення університету 1960 року Лідія Орел працювала в «Інтуристі» перекладачкою з чеської мови, потім на педагогічній роботі у закладах вищої освіти та школах м. Києва.
Лідія Орел багато років працювала старшою науковою співробітницею Національного музею народної архітектури та побуту НАН України в Пирогові, є авторкою етнографічної експозиції «Полісся». За понад 40 років праці в музеї (1971-2014) нею та за її участю зібрано тисячі експонатів, переважно на Поліссі.
16 квітня 1968 р. Лідія Орел разом зі 139 представниками столичної громадськості підписала листа до Політбюро ЦК КПРС із вимогою припинити протизаконні політичні судові процеси. Була звільнена з роботи.
З 1965 по 1971 роки їй довелося поміняти кілька місць роботи.
41 рік – з 11 січня 1971 до 3 липня 2012 року – Лідія Григорівна Орел працювала в Музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові, що під Києвом.
Завдяки її активній організаторській праці широкого розголосу набули етнографічні ярмарки, збільшився приплив відвідувачів на різноманітні музейні свята. Неабияку цікавість тисяч людей, які проводили свої вихідні в Музеї просто неба, викликали Дні ремесел – гончарства, ткацтва, ковальства, різьблення, народного розпису… Особливо знається Лідія Григорівна на народному одязі – не випадково її запрошували консультувати постановників фільмів «Ярослав Мудрий», «Украдене щастя» та інших.
Першою книгою, впорядкованою й виданою Лідією Орел, став посібник «Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України» (1995), адресований збирачам пам'яток народної культури та викладачам народознавства. Далі були низка статей і профінансований Союзом українок Канади етнографічний збірник «Українська родина» (2000) про родинний і громадський побут.
Загалом число публікацій дослідниці з різних питань української народної культури в різноманітних виданнях сягає трьохсот. Видано укладені нею багато ілюстровані книги «Україна в обрядах на межі тисячоліть» (2002), «Мальоване дерево в Україні» (2003), «Українські рушники» (2003), «Шевченків край» (2005), «Народне мистецтво України на межі тисячоліть» (2007), «Земля, обпалена Чорнобилем» (2009), «Скарбниця народної культури України» (2009), «Українське Полісся. Те, що не забувається» (Серія «Невідома Україна») (2010), «Ми просто йшли… (Спогади)» (2010), «Що ми знаємо про Крим?» (2011).
З 1988 року Лідія Орел вела постійні авторські народознавчі передачі на радіо: «Витоки», «Україна очима етнографа», «Звичаї нашого народу», «Скарби музеїв України», «Нашого цвіту по всьому світу» (про культурно-мистецьке життя українців за межами Батьківщини). Часто виступала з лекціями з народознавства перед найрізноманітнішими аудиторіями, постійно брала участь у конференціях та семінарах з питань традиційної культури.
2015 року у видавництві ім. Олени Теліги побачила світ книга «Українська родина: обряди і традиції» видана до 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. Підготовлений до друку етнографічний збірник «Полтавщина – земля козаків» (Лідія Орел – упорядник і співавтор).
Нині Л. Г. Орел працює над книгою «Україна очима етнографа» – збіркою історико-етнографічних нарисів про кожну область. До сфери зацікавлень Л. Г. Орел належать і зв'язки літератури з фольклором, а саме дослідження народних джерел творчості її улюбленого письменника Григора Тютюнника, Максима Рильського, Олександра Довженка, Лесі Українки, Тараса Шевченка. Вона є організатором літературно-мистецьких вечорів пам'яті братів Григорія та Григора Тютюнників, кобзаря й майстра бандур Олександра Корнієвського, відомого правозахисника Петра Григоренка, скульптора й етнографа Івана Гончара, а також річниці голодомору 1932-33 років, Чорнобильської трагедії та ін.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел