5 грудня народився Михайло Гордійович Дерегус

Михайло Дерегус невтомно й часто мандрував українськими землями та виконував натурні малюнки, замальовки, етюди, які творчо використовував у створенні мальовничих полотен, графічних циклів, ілюстрацій, у станковій графіці. Наприклад, він створив цікаву серію офортів перед війною – «Вітер», «Пристань у Ходорові», «Гребля у Вільшані», «Три явори» (1941) та ін., що й донині залишаються кращими естампами в його творчості того часу. У цих офортах постає глибоко національний художник, який любить свою Україну й народ, вміє висловити палкі патріотичні почуття у драматичних, з елементом героїки й патетики, пейзажних мотивах, пройнятих водночас поезією та пісенністю.

М. Дерегус напружено працював і в галузі книжкової графіки. Для його ранніх праць, зокрема для ілюстрацій до «Енеїди» І. Котляревського, характерна дещо перебільшена гротескність, і навпаки, в малюнках до дитячих книжок Михайло Дерегус поєднує ліризм з мʼяким гумором («Кораблик» О. Марʼямова, 1934; казка «Маяк» О. Іваненко, 1941).

Особливо яскраво розкрився талант митця в галузі плаката за роки Другої світової війни. М. Дерегус перебував у цей час в евакуації, де плідно працював пліч-о-пліч з іншими українськими художниками та поетами в одному з московських видавництв. Вони створювали листівки з малюнками, які закидали наші літаки на тимчасово окуповану ворогом територію України.

Найвідоміші графічні серії роботи Дерегуса: «Катерина» (офорт, монотипія, 1936–1938), «По дорогах війни» (офорт з акватинтою, 1943), «Українські народні думи і історичні пісні» (офорт, мʼякий лак, акватинта, вугілля, 1947–1950).

Працюючи над ілюстраціями до різних творів українських письменників, митець надавав перевагу історичній тематиці. Створені ним героїчні образи сповнені романтизму. Він підкреслює в них відвагу, звитяжність, вірність обовʼязку і водночас людяність і поетичну вдачу. Такі його ілюстрації до «Майської ночі» (1947) і «Тарас Бульба» (1952), «Вечорів на хуторі біля Диканьки» й «Миргороду» (1947-1951) та інших творів Миколи Гоголя тощо.

Також художник створив безліч ілюстрації творів Івана Котляревського, Лесі Українки, Марка Вовчка, Тараса Шевченка.

Брав участь у художніх виставках від 1932. Брав участь у Венеційському бієнале (1956). Його роботи були представлені на виставках Туреччини, Японії, Пакистану, Румунії, Фінляндії, Угорщини, Великобританії, Канади, Німеччини, США.

За свою самовіддану й багатолітню працю Михайло Дерегус був відзначений Національною державною премією ім. Т. Шевченка (1969), багатьма державними нагородами. Йому надано звання народного художника (1963), обрано членом-кореспондентом Академії мистецтв СРСР (1958), а також академіком Української академії мистецтв. За плідну педагогічну діяльність, підготовку й виховання багатьох талановитих учнів він отримав почесне звання професора.

Його твори експонуються та зберігаються в багатьох художніх музеях і донині хвилюють багатьох глядачів – шанувальників образотворчого мистецтва. Він брав активну участь у багатьох колективних виставках, у численних персональних виставках.

Помер у Києві 31 липня 1997 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

У Києві, на будинку на вулиці Володимирській, № 9, де в 1973-1997 роках жив Михайло Дерегус, установлено бронзову меморіальну дошку. У 1999 році одну з вулиць Києва та Богодухова (Харківська область) назвали на честь художника.

25 жовтня 2004 року Національний банк України увів до обігу ювілейну монету номіналом 2 гривні, присвячену 100-річчю від дня народження Михайла Дерегуса.

5 листопада 2004 року Національна спілка художників України заснувала премію імені митця, яку присуджують щорічно молодим художникам за визначні живописні, графічні твори, що відзначаються високим професіоналізмом виконання, глибоким розкриттям змісту та образів, співзвучних настроям епохи розбудови незалежної Української держави.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: грудень, 2025