Embedded Files
Український археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч, один з фундаторів вітчизняної музейної справи Микола Федотович Біляшівський народився 24 жовтня 1867 року у м. Умані у родині священника.
Освіту отримував спочатку у 2-й Київській гімназії, а згодом на юридичному факультеті Університету Св. Володимира, але з юнацьких років через все життя проніс любов до збирання та вивчення старожитностей.
У 1902 році М. Ф. Біляшівському було дозволено видавати журнал «Археологическая летопись Южной России», який мав виходити 6 разів на рік. Цьому передувало звернення М. Ф.Біляшівського та конфіденційне листування між очільниками губернських відомств стосовно благонадійності прохача: «його моральних якостей, становища у суспільстві, освітнього цензу та попередньої літературної діяльності, що надають йому право на видання та редагування проєктованого ним журналу». Рапорт Київського поліцмейстера, розміщеній у пропонованій виставці, надає нам неоціненну інформацію щодо державної служби, майнового стану та опублікованих наукових праць М. Ф. Біляшівського.
З лютого 1902 року М.Ф.Біляшівський обіймав посаду директора Київського художньо-промислового і наукового музею імені імператора Миколи Олександровича, ставши, фактично, одним з фундаторів музейної справи на українських землях. Був ініціатором і організатором численних виставок на базі музею, археологічних та етнографічних експедицій. У Державному архіві Київської області зберігається звіт про одну з таких, що тривала вже після початку першої світової війни.
У період УНР виконував обов'язки комісара з охорони пам’яток Київської губернії. Був членом Української Центральної Ради другого складу. Як голова Відділу охорони пам'яток старовини й мистецтва у 1918 році став автором першого Закону Української республіки про охорону пам'яток історії, культури та мистецтва.
Наприкінці травня 1919 року М. Ф. Біляшівського одноголосно було обрано академіком Всеукраїнської Академії наук «по кафедрі археології».
10 липня 1920 року згідно з розпорядженням Голови Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини М. Ф. Біляшівському під його одноособовий нагляд і відповідальність був доручений 1-й Державний Музей (так за радянської влади стали називати Київський художньо-промисловий і науковий музей), посаду керівника якого займав до 1923 року. В яких умовах доводилося працювати музейникам яскраво свідчить службова записка М. Ф. Біляшівського до завідувача Губернською нарпросвітою Київщини від 6 серпня 1921 року.
Останній представлений у виставці документ – анкета М. Ф. Біляшівського, заповнена ним у 1924 році під час вступу до професійної спілки працівників освіти – Робос, у якій він стисло розкриває ряд основних біографічних віх свого життя.
Протягом життя вчений повідомив про п’ять тисяч цінних знахідок на Княжій горі, написав близько 300 статей, записав багато народних пісень різних жанрів, загадок, прислів'їв і приказок, легенд і переказів, вертепних драм тощо; уклав українсько-російські діалектні словники волинських говірок.
Помер у 1926 році.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Page updated
Google Sites
Report abuse