11 квітня ‒ Міжнародний день визволення в'язнів нацистських концтаборів

День відзначається згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 р. у день, коли в'язні концтабору Бухенвальд підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, що стало початком звільнення концтаборів.

Мета дня ‒ збереження історичної пам'яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримання.

У цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей ‒ це справжні уроки мужності для молодого покоління.

Словосполучення концентраційний табір походить від іспанського campos de concentración. Саме так позначали іспанці місця ув’язнення супротивника й інтернування мирного населення у 1895 р. під час війни за незалежність Куби. Термін став сумним та відомим під час англо-бурської війни 1899-1902 рр. Саме англійці створили низку таборів для цивільного бурського населення, де від голоду і хвороб умирали сотні людей.

На жаль, історія знає безліч засобів і методів катування. Головне завдання ‒ пам'ятати та не допустити повторення.

Цю дату згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН було встановлено в пам'ять про інтернаціональне повстання в'язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в'язень вийшов з його воріт концентраційного табору – Бухенвальд із сумно відомим написом «Jedem das Seine» – «Кожному своє».

Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека тощо. І відтоді, ця пам'ятна дата болить незагойною раною в серцях народів світу. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Під час Другої світової війни в таборах перебувало 18 мільйонів осіб, з них більше як 11 мільйонів були знищені. Ворог не розбирав обличчя, чи то діти, чи дорослі...

На території Німеччини діяло близько 14 тисяч таборів, на території країн колишнього Радянського Союзу налічувалось близько 817 нацистських таборів примусового утримання цивільного населення та військовополонених, три з яких були розташовані в Києві. Це концтабори «Сирецький», «Бабин Яр» та «Дарницький».

За майже 80 років, коли весь цивілізований світ повторював щоразу «Ніколи знову», тільки одна країна скандувала «Можемо повторити».

На жаль, історія тяжіє до повторів, тому людство не має права забувати її страшні сторінки. Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року показало, що світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури». Один із виявів того, що рашисти багато в чому наслідують найогидніші злодіяння гітлерівців, зокрема в поводженні з невільниками в місцях ув'язнення, ‒ концентраційний табор для українських військовополонених поблизу Оленівки. У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські окупаційні війська вчинили в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради Донецької області масове вбивство українських військовополонених — захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Від вибухів на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120, де утримували українських захисників, загинули 53 полонених, понад 130 було поранено.

Страшні воєнні злочини проти мирних жителів, які армія російської федерації вчиняє в Україні. БУЧА, ВОРЗЕЛЬ, ІРПІНЬ, ГОСТОМЕЛЬ, БОРОДЯНКА, МОТИЖИН, ЧЕРНІГІВ, ХАРКІВ, ІЗЮМ, МЕЛІТОПОЛЬ, МАРІУПОЛЬ… Окупанти розстрілювали жінок за дверима будинків, коли підходили й просто кликали того, хто є живий. Вони вбивали цілі родини ‒ дорослих та дітей. І намагалися спалити їхні тіла. Убивали пострілом у потилицю або в око після катувань. Розстрілювали просто на вулицях. Кидали в криниці, щоб вони там загинули в стражданнях. Убивали у квартирах, будинках, підриваючи гранатами. Давили танками просто в цивільних автівках посеред дороги. Заради задоволення. Ґвалтували й убивали на очах у їхніх же дітей.

Однак, попри все, ми продовжуємо робити свою важливу справу: бережемо події сьогодення, щоб наші нащадки знали про героїчні вчинки українського народу, який сьогодні як ніколи об’єднався заради єдиної мети – Перемоги!

Міжнародний день визволення в'язнів фашистських таборів ‒ це день, коли ми вшановуємо подвиг борців антифашистського опору, висловлюємо повагу старшому поколінню, на долю якого випали неймовірні муки та страждання. Уклонімося мужності та світлій пам’яті людей, чиї життя несправедливо обірвалися за колючим дротом концтабору.

Наш праведний обов'язок – пам’ятати про борців антифашистського опору задля збереження історичної пам'яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримання.

Вічна пам'ять всім загиблим у пекельних муках та катуваннях! Пробачення їм ніколи не буде!

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025