Embedded Files
Український письменник, драматург, сценарист, перекладач Сергій Лукич Носань народився 1 липня 1939 року на хуторі Дубинка Іркліївського району Полтавської області (з 1954 р. територія Черкащини). Він був ще зовсім малим, коли батько пішов на війну і не повернувся. Усі сімейні турботи лягли на плечі матері.
Перші чотири початкові класи закінчив у своїй Дубинці, восьмирічку ‒ в сусідньому селі Панське, а вже десятирічку довершував у селі Мельники.
Після закінчення школи працював у будівельній бригаді. Наступними віхами життя були служба в армії, робота на переправі (на поромі). 1967 року закінчив Черкаський педагогічний інститут. Працював матросом, учителем, журналістом, викладачем інституту.
Товаришував із Григором Тютюнником.
У всесвіті літературного слова Сергій Носань залишив незгладимий слід як автор високохудожніх творів у царинах прози, поезії й драматургії. Його оповідання, повісті, романи, есеї, драматичні поеми, присвячені животрепетним темам драматичної минувшини й сьогодення України, а також крутозламам людських доль, проблемам збереження довкілля зажили справді всеукраїнської популярності. Його творам притаманне всебічне володіння предметом літературного опису, тонкий психологізм, глибоке проникнення в колізії людських взаємин і суспільних відносин, щирість оповідей, синівська залюбленість у рідний край, громадянська зболеність за долю країни.
Сергій Лукич є автором оповідань, повістей: «Стежка в зеленому житі» (1976), «Час глибокої осені» (1979), «Високі, високі гори» (1984), «Вогонь, що спалює дотла» (1989), «Пір'їна з крила Жар-птиці» (про народного майстра з Кам'янки Макара Муху), «Осіннє золото» (2004); романів: «Метеори» (1986), «Голгофа любові», «Пласти»; нарисів «Геній правда», «Ой, Дніпро, Дніпро»; поетичних драм «Остання мить» (про лицаря української поезії Василя Симоненка), «Судна ніч» (про Богдана Хмельницького), «Богом даний я народу», «Мазепа»; п'єс про Т. Шевченка «Та не однаково мені…», про Софію Потоцьку, чиїм ім'ям названо парк «Софіївку» в Умані ‒ перлину паркової архітектури світового значення «Моя любове, моя Мадонно», трагікомедій «Монолог» та «Ювілей» та ін.
Його творчість відзначена літературно-мистецькою премією ім. В. Симоненка «Берег надії» (1994 року) та літературною ім. М. Старицького (2001 рік). За видатні заслуги в галузі творення літературного слова Сергію Носаню було надано почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2004 рік).
Письменник працював редактором Черкаської обласної державної телерадіокомпанії.
Помер С. Л. Носань з життя 24 лютого 2019 року у м. Черкаси.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: червень, 2025
С. Носань.pdf‼️ Книжкова полиця!
Наукова бібліотека ДБТУ запрошує переглянути бліцогляд творів українського поета, прозаїка, драматурга та публіциста Сергія Лукича Носаня:
📚 Носань, С. Л. Геній правди: до 175-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка [Текст] / С. Л. Носань. ‒ Київ : Товариство «Знання» УРСР, 1989. ‒ 48 с. ‒
📚 Носань, С. Л. Голгофа любові [Текст] : роман / С. Л. Носань. ‒ Київ : Молодь, 1989. ‒ 168 с. : портр.
📚 Носань, С. Л. Час глибокої осені [Текст] : повісті / С. Л. Носань. ‒ Київ : Молодь, 1979. ‒ 224 с.
Приємного перегляду!
Page updated
Google Sites
Report abuse