7 грудня народилася Катерина Василівна Білокур

Катерина Білокур малювала здебільшого квіти, а також портрети рідних й близьких людей. Ранні роботи Катерини Василівни, виконані вугіллям і рослинними фарбами власного приготування, не збереглися. З ранніх творів, виконаних олійними фарбами на фанері, відомі «Портрет Олі Білокур» (1928) та «Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач» (1932). Перші значні роботи, які засвідчили високе обдарування художниці, були створені в другій половині 30-х років. Серед них: «Берізка» (1934), «Квіти за тином» (1935), «Портрет племінниць» (1937-1939).

З небуття Катерину Білокур вивела знана співачка Оксана Петрусенко, до якої дівчина звернулася з листом. Стараннями співачки від Центру народної творчості в Полтавському будинку народної творчості мисткиню відвідав В. Хитько, а в Полтавському будинку народної творчості була відкрита персональна виставка художниці-самоучки, яка мала гучний успіх.

В 1940 році її картини експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці у Києві, а у 1941 році відбулася персональна виставка Катерини Білокур у Полтаві, яка мала величезний успіх. Однак більшість творів тогочасного періоду було втрачено під час Другої світової війни 1941-1945 років.

У роки окупації майстриня майже не малювала, і все ж, у 1942-1943 – створює одну з кращих композицій «Квіти на блакитному тлі», яку дарує Київському музею Тараса Шевченка.

Твори післявоєнних років – вершина художньої творчості К. Білокур. В цей період вона створює одні з найкращих своїх робіт – «Буйна» (1944-1947), «Декоративні квіти» (1945), «Привіт урожаю» (1946) і славнозвісне полотно «Цар-колос»(1949).

У 1949 р. Білокур стала членкинею Спілки художників.

50-ті роки ХХ ст. – найбільш плідний період творчості Катерини Білокур. Їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках. У 1951 р. Катерина отримала одразу дві нагороди – «Знак пошани» та звання Заслуженого діяча мистецтва України.

Вона мріяла про професійне визнання, але її творчість завжди подавали як приклад «щасливого життя і розвитку трудівників колгоспного ладу». Нарешті у 1954 р. всесвітньо відомий маестро Пабло Пікассо побачивши на міжнародній виставці в Парижі три картини Білокур – «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», назвав її геніальною й порівняв із Серафін Луїз із міста Санлі, відомою художницею, що уславилася в наївному мистецтві й також малювала квіти.

Майстриня не робила ескізів майбутньої картини, не наносила контурів, малювала з натури деталь за деталлю, як собі задумала. Її техніка зображення на полотні – тоненькі та делікатні мазки наче вигаптувані голкою. Мисткиня переносила мольберт з місця на місце і промальовувала задумані елементи. На багатьох картинах К. Білокур стоїть підпис: «Малювала з натури Катерина Білокур».

У 1956 році Катерині Білокур було надано звання народного художника України.

В останні роки життя художниця створила картини: «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюрморт» (1960).

Катерина Василівна тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року.

У 1977 р. в хаті родини Білокурів у Богданівці було відкрито Музей-садибу Катерини Білокур. Біля музею-садиби стоїть пам’ятник Катерині скульптора Івана Білокура – її племінника.

Композитор Леся Дичко у 1983 р. створила балет «Катерина Білокур», поставлено однойменний телеспектакль (1980), відзнято документальні фільми – «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986), «Катерина Білокур. Послання» (2002) та художній фільм «Буйна» (1989).

У 1995 р., в опрацюванні М. Кагарлицького, було видано збірку листів художниці, які засвідчують її великий письменницький талант. У 2004 р. заснована щорічна премія ім. Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва.

У 2011 р. вийшло друком двотомне дослідження життя і творчості художниці – «Катерина Білокур». До видання увійшло листування Білокур з її сучасниками-митцями та мистецтвознавцями, а також дослідження творчості Білокур українських і закордонних авторів.

Нині колекція полотен К. Білокур знаходиться у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, розташованого на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

В містах Лубнах, Чернігові та  Чернігові є вулиці та провулки Катерини Білокур.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел