Embedded Files
«Я закликаю і буду закликати земляків у тому напрямку до праці на ґрунті українському, коло народу українського, в мові українській.» П. Грабовський
Український поет, публіцист, критик, перекладач з багатьох мов світу Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня 1864 р. у с. Пушкарне на Харківщині в бідній сім'ї паламаря. Навчався в Охтирській бурсі (1874-879) та Харківській духовній семінарії, де самотужки ґрунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем.
За зв'язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний переділ», поширення забороненої літератури Павло Грабовський у 1882 р. був заарештований і виключений з семінарії. Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885 р. проживав у с. Пушкарне, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював редактором газети.
У 1885 р. був мобілізований на військову службу в Туркестанський військовий округ. Незабаром жандармерія розкрила його участь у складанні й поширенні відозв народників та прокламацій проти самодержавства. У 1886 р. Павла Грабовського ув’язнили та засудили до п'ятирічного заслання до Сибіру. За участь у складанні й поширенні відомого протесту-відозви політв’язнів «Заява російському уряду» (1889) знову був заарештований, провів 3 роки в Іркутській губернській в'язниці. Там Павло Грабовський розпочинає активну літературну діяльність. Надсилає вірші у галицькі часописи, де друкуються його статті, нариси. Займається перекладами. Перебував у засланні у Вілюйську (з 1893 р.), Якутську (з 1896 р.), Тобольську (з 1899 р.). Повернутися до рідної України йому не судилося. На чужині провів 20 років із 38.
В умовах заборони української мови дбав про її існування, зміцнення й розповсюдження. Постійно підтримував зв'язок з Україною, листувався з Іваном Франком та Борисом Грінченком.
Протягом усього творчого життя Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах «З чужого поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», в підготовленій, але не виданій збірці «Хвиля» (1899) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Павлу Грабовському належать переклади двох поем Байрона («Шільйонський в'язень», «Замок Альва»), двох поем Бернса («Хома Баглай» (в оригіналі «Том О'Шантер») та «Старчача гульня»), віршів Шеллі, Сауті, Вордсворта, Теннісона, Лонгфелло, Е. Браунінг, Гете, Уланда, Гейне, Ленау, Фрейліграта, Гервега, Леопарді, Беранже, Гюго, Дюпона, Барб'є, Метерлінка та ін. Значне місце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських (чеської, словацької, болгарської, польської, сербської, хорватської, словенської, лужицької), скандинавських (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета Петефі та італійської поетеси Ади Негрі. Одним з перших в Україні він звернувся до грузинської (Чавчавадзе, Бараташвілі, Церетелі), вірменської (Ісаакян, Туманян), естонської (Лідія Койдула, Крейцвальд) поезії.
Дитяча тематика приваблювала поета протягом усього життя. Його вірші «Дітям», «До школи», «Щоглик», «Соловейко» мають для дітей широке пізнавальне, виховне та естетичне значення. Павло Грабовський майстерно відтворює красу рідної природи, розкриває багатий внутрішній світ ліричного героя у віршах-мініатюрах з циклу «Дріб’язочки»; вдало змальовує прихід весни у циклі «Весняночки»; зображує важке сирітське життя, поневіряння дітей у віршах «Дітки маленькі кликали маму», «Вийшла з хати стара мати».
Помер 12 грудня 1902 р. від туберкульозу.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Перевірено: вересень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse