30 липня народився Володимир Гнатович Заболотний

Працюючи в різних проєктних організаціях Києва В. Г. Заболотний не пориває найтісніших зв’язків з будівельним інститутом, в якому за довоєнне десятиліття проходить шлях від асистента до професора. В другій половині 1930-х років, вже як досвідчений педагог, він виступає з пропозицією впровадження новітніх форм навчання архітекторів, більш тісного зв’язку навчання з проєктною і будівельною практикою.

Володимир Гнатович Заболотний ‒ автор найзначнішого твору вітчизняної архітектури того часу ‒ будинку Верховної Ради в Києві, який в травні 1940 р. було завершено спорудження й опорядження. Цей будинок розташований на Печерську поряд з пишним парком і поблизу величезної та загрозливо величної споруди урядового будинку і, вражаючого своєю бароковою витонченістю, Маріїнського палацу, створеного у ХVШ-ХІХ ст. Зодчий з великою тактовністю вписує триповерховий корпус в таке оточення. Присудження 15 березня 1941 р. найвищої державної премії В. Г. Заболотному виводило його на найвищий щабель радянської архітектурної еліти. Ця подія стала тріумфом, якого ще не зазнавав жоден з українських архітекторів.

Під час Другої світової війни архітектор перебував у м. Уфі. Після повернення до Києва В. Г. Заболотний очолює роботу зі створення Академії архітектури. Його затверджують першим її президентом. Він робить надзвичайно великий внесок у розвиток науково-дослідної роботи в галузі архітектури, будівництва і образотворчого мистецтва, як організатор, керівник і ідейний натхненник нових досягнень.

В 1945-1947 рр. видатний зодчий відновлює пошкоджений війною будинок Верховної Ради, здійснює прибудову до нього напівколової частини з боку парку, а також бере участь в архітектурних конкурсах. Серед цих його робіт найпомітнішою є розробка конкурсного проєкту забудови Хрещатика, в задуманій архітектурі якого на повну силу розгорнуто в традиційному, а інколи і в новаторському варіантах форми й образи українського архітектурного необароко.

У 1957 р., після здійсненого Урядом нагального перетворення Академії архітектури УРСР в Академію будівництва та архітектури УРСР, Володимир Гнатович очолює створений за його ініціативою відділ вивчення народної творчості й історії українського мистецтва при Президії Академії будівництва та архітектури УРСР. Завданням відділу було узагальнення багатовікового розвитку та висвітлення здобутків українського мистецтва. Володимир Гнатович створив високопрофесійний колектив мистецтвознавців, архітекторів, істориків і розгорнув величезну роботу з дослідження й видання матеріалів з українського мистецтва. Завдяки відмінним організаторським здібностям В. Г. Заболотного було видано серію альбомів за загальною назвою «Українське народне мистецтво» (1960-1967), двотомник «Нариси історії архітектури УРСР» (1957, 1962), однотомник «Нариси історії українського мистецтва» (1964), чудову шеститомну «Історію українського мистецтва» (1968-1972) та інші фундаментальні видання.

Творчість В. Г. Заболотного стала надзвичайно яскравим виявом формування і розвитку видатної особистості в умовах УРСР. Така особистість змушена була переживати всі гаразди та негаразди того часу, коли постанови владарюючих примушували мистців йти лише тими шляхами, на які вказувала керівна сила того часу, що тримало творчість мистців у важких ідеологічних тисках, переривало вільний злет художньої думки. У цих зовсім непростих умовах В. Г. Заболотному пощастило не втратити себе, а знайти те видатне, що зберегло його ім’я для вічності, бо саме він зробив великий внесок у формування вітчизняної архітектури в 1930, 1940-1950-ті рр., в розвиток практики, теорії та історіографії, в підготовку фахівців архітектури вищого і найвищого рівнів.

Мистець великого творчого діапазону, архітектор і художник, організатор і керівник, добра і надзвичайно чуйна людина, він уособлював все те ліпше, що тільки могло виявлятись в ту зовсім непросту, суперечливу добу в архітектурі та мистецтві України, надихаючи своїх товаришів і учнів на кращі творчі звершення, спрямовані на слугування власному народові, який він любив щиро, незрадливо і полум’яно. Пам’ять про нього живе в середовищі усіх справжніх мистців нашої землі, його учнів і шанувальників.

3 серпня 1962 р. на 65 році життя Володимира Гнатовича не стало. Похований на Байковому цвинтарі у м. Києві, де встановлено пам’ятник, виготовлений за проєктом архітекторів А. Ф. Ігнащенка та Р. П. Юхтовського, скульпторів Ф. А. Коцюбинського та О. А. Кузнєцова. За рішенням Уряду на увічнення пам’яті зодчого у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області створено меморіальний музей архітектора та названо його ім’ям вулицю (1962). З 1998 р. його ім’я носить академічна бібліотека, створена при Президії Української філії Академії архітектури СРСР у 1944 р. (нині Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного).

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел