11 травня народився Володимир Васильович Огієвський
Український вчений-радіотехнік Володимир Огієвський народився 11 травня 1890 року у м. Крапивна. Батько майбутнього вченого, Василь Дмитрович, на той час працював помічником лісничого Одоєвського лісництва Тульської губернії й викладав у лісовій школі (згодом був професором Петербурзького лісового, Київського політехнічного інститутів). Володя Огієвський здобув початкову освіту вдома.
1903 р. родина переїхала до Києва. Цього ж року хлопець вступив до 4 класу Київського реального училища. За підсумками навчання був визначений як «перший учень». 1905 р. з училища був відрахований – за участь у страйку, тож 1907-го склав випускні іспити екстерном. Вступив на механічне відділення Київського політехнічного інституту.
На початку Першої світової війни В. Огієвського мобілізували до війська. Був призначений помічником начальника станції, потім – начальником станції при штабі Головнокомандувача арміями Південно-Західного фронту.
Коли в армії посилилися бунтівні настрої, Володимира Огієвського обрали членом полкового та дивізійного військових комітетів і делегатом на Всеросійський з'їзд військових телеграфістів.
У січні 1918 р. була створена Рада військового радіотелеграфу, й за місяць В. В. Огієвський її очолив.
У 1921 р. В. Огієвського було переведено до Києва на посаду начальника військової радіостанції. У цьому ж році він починає викладати в Київському військовому училищі зв’язку та на електротехнічному факультеті КПІ. Радіоспеціалізація в Київському політехнічному інституті зародилася саме на електротехнічному факультеті. В 1921 р. В. В. Огієвський організовує радіолабораторію, що стала базою для розвитку радіотехнічної спеціальності, а надалі – радіотехнічного факультету. При радіолабораторії виникає спочатку маленька майстерня, де студентами монтувалася спеціальна апаратура для радіолабораторії інституту і для різних установ. Тут була побудована короткохвильова установка для магістрального радіозв'язку Південно-Західної залізниці, яка експлуатувалася там кілька років.
Враховуючи зростання інтересу студентів і співробітників КПІ до радіосправи, в 1924 р. у стінах радіолабораторії Володимир Васильович організовує радіогурток, а в 1925 р. виходить в ефір перша в СРСР аматорська колективна радіостанція R1KPI (росія–Перша–Київський політехнічний інститут). Вся її приймально-передавальна апаратура була виготовлена членами гуртка. В. Огієвський сам працював з достатньою швидкістю на ручному ключі і саме йому було довірено провести перший сеанс двостороннього радіозв'язку з позивним «R1KPI».
У 1928–1929 рр. Володимир Огієвський консультував будівництво радіомовних станцій у Одесі, Харкові, Дніпропетровську, Києві. До побудови радіомовних станцій в УРСР Володимир Васильович широко залучав своїх студентів, які брали в ній активну участь. У 1929 р. в експериментально-виробничій майстерні лабораторії радіотехніки КПІ під керівництвом В. Огієвського було налагоджено виробництво високовольтних конденсаторів для радіостанцій. Перший зразок, виготовлений особисто В. В. Огієвським, витримав 35 кіловольтів. У 1930 р. на базі електротехнічного факультету КПІ було створено Київський енергетичний інститут, що мав радіотехнічний факультет і кафедру радіотехніки (зав. кафедри і декан радіотехнічного факультету – В. В. Огієвський)
Під час Другої світової війни В. В. Огієвський працював в Уральському індустріальному інституті, консультував з проблем радіо в Академії ім. Жуковського, в «секретних» НДІ.
Повернувшись до Києва, Володимир Огієвський очолює військову радіостанцію. Викладає в Київському військовому училищі зв'язку та на електротехнічному факультеті КПІ.
1944‒1962 рр. професор В. Огієвський – декан створеного за його ініціативи радіотехнічного факультету КПІ. Володимир Огієвський виховав кілька поколінь науковців. Практично на всіх підприємствах радіоелектронної промисловості працювали інженери – його учні.
В. В. Огієвський помер 26 лютого 1979 р. за кілька місяців до свого 90-річчя.
В університеті «КПІ» встановлено стипендію В. Огієвського для кращих студентів, діє навчальна лабораторія, що має його ім’я.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел