Українська скульпторка, одна із тих, що заснували Спілку художників України Галина Львівна Петрашевич народилася 23 березня 1903 р. в селі Дубова (тепер Уманського району Черкаської області) в родині поштового службовця. Після закінчення Уманської гімназії в 1920-1923 роках навчалася в Уманській художньо-декоративній студії. Закінчила скульптурний факультет Інституту пластичних мистецтв у м. Київ. Після інституту працювала у галузі станкової скульптури. У своїй творчості найчастіше звертається до жіночих образів.
Першими роботами були: проєкт пам'ятника героям революції в Києві (1927); пам’ятник М. М. Коцюбинському для Чернігова (1929); пам’ятник Ф. Г. Яновському (1929; отримав перше місце на професійному конкурсі). У 1939 на могилі Лесі Українки виготовлено надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті (Байкове кладовище, Київ). Однією з перших відтворила образ молодого Шевченка. Авторка творів: «Оксана» (1932), «Іспанська жінка» (1937), «Буря» (1942), «Знедолена» (1943), «Нескорена» (1943); портретів: О. Шовкуненка (1944), С. А. Ковпака (1945), Т. Г. Шевченка в молодості (1946), Г. Юри (1947), Н. М. Ужвій (1956), О. Кобилянської (1962); композицій: «Сон» (1946), «Колгоспна ланка» (1951), «Сестри» (1954), «Дитино моя» (1957), «Кріпачка» (1959), «Чайка» (1964), «Партизанка» (1971), «Леся Українка» (1986).
Твори Галини Петрашевич прикрашають площі і парки міст, експонувались на виставках в багатьох країнах світу.
Померла 7 червня 1999 року. На її могилі табличка, а поруч пам'ятник із цементу (встановлено матері) ‒ скульптура жінки (авторська робота Г. Петрашевич)
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: березень, 2025