20 червня народився Антон Володимирович Думанський

Пізніше у Київському університеті він прочитав перший систематичний курс лекцій з колоїдної хімії та захистив першу магістерську дисертацію, присвячену дослідженню колоїдних розчинів. У перший період своєї діяльності, досліджуючи колоїдний стан речовини в неорганічному й органічному середовищі, систематизуючи властивості колоїдних систем на основі власних досліджень, застосовуючи методи електропровідності, дифузії, фільтрації, ультрамікроскопії, кріоскопії, рефрактометрії, А. В. Думанський вивчав властивості багатьох ліофобних золів, розробляв методи їх одержання і визначав фактори, які зумовлюють їхню стійкість. Таке комплексне вивчення золів, що вперше здійснив А. В. Думанський, значно розширило уявлення про їхню природу.

Серію праць А. В. Думанського присвячено вивченню стійкості золів у присутності електролітів. Не менш важливі результати його праць із дослідження ролі комплексоутворення при формуванні часток дисперсної фази як проміжної стадії утворення колоїдно-дисперсної системи.

У роботах 1904-1910 років А. В. Думанський розробив нові методи дослідження золів, згодом широко використані в практиці.

А. В. Думанський (1910 р.) уперше висловив і реалізував ідею застосування центрифуги, засновану на використанні відцентрової сили, для визначення розмірів колоїдних часток. Пізніше (1922 р.) цей метод розробив шведський вчений Т. Сведберг, який визнавав, що А. В. Думанському належить ідея центрифугування колоїдних систем, і назвав його своїм попередником. До речі, за дослідження колоїдних розчинів методом ультрафільтрації йому була присуджена Нобелівська премія.

Результати своїх праць цього періоду А. В. Думанський узагальнив у книзі «О коллоидных растворах: Некоторые данные к познанию коллоидных растворов». (1913). Це була перша в Росії магістерська дисертація з колоїдної хімії.

У 1912 р. А. В. Думанський прочитав перший систематичний курс лекцій з колоїдної хімії у Київському університеті. З цього часу курс хімії колоїдів увійшов у програму вищих навчальних закладів Росії. Проблему дисперсності А. В. Думанський висвітлив у книгах «О коллоидньїх растворах» (1913), «Методи определения дисперсности золей, змульсий и суспензий» (1928), «Дисперсность и коллоидное состояние вещества» (1932 і 1934 рр.) та ін.

У 1913 р. А.В. Думанський був запрошений на завідування кафедрою неорганічної хімії у щойно створеному Воронезькому сільськогосподарському інституті. З цього часу у Воронежі розгорнулася плідна і різнобічна наукова та громадська діяльність А. В. Думанського, яка продовжувалася тут до глибокої осені 1941 р.

А. В. Думанському належить істотний внесок у розробку наукових основ технологічних процесів харчової промисловості, розкривши значення водорозчинних колоїдів у технології хлібопечення, цукроваріння, виноробства, у кондитерському, консервному, пивоварному, дріжджовому, крохмалопаточному виробництвах.

У перші роки війни А. В. Думанський завідував кафедрою фізичної та колоїдної хімії Казахського університету й за велику наукову роботу, підготовку кадрів і громадську діяльність був удостоєний звання заслуженого діяча науки та техніки Казахської СРСР. У 1943 р. А.В. Думанський очолив колоїдно-хімічну лабораторію Всесоюзного НДІ хлібопекарської промисловості Наркомату харчової промисловості СРСР у Москві й провів ряд робіт, присвячених дослідженню колоїдно-хімічних явищ у хлібопеченні.

У 1945 р. А. В. Думанський був обраний дійсним членом АН УРСР і очолив у Києві Інститут загальної та неорганічної хімії АН УРСР (директор у 1945-1960 рр.), де і працював до останніх днів свого життя. Тут він виконав велику роботу з відновлення інституту, який зазнав руйнувань під час війни, водночас завідував кафедрою фізичної та колоїдної хімії в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка і був відповідальним редактором «Українського хімічного журналу».

Після переїзду в Київ А. В. Думанський основну увагу зосередив на термохімічних, адсорбційних і діелектричних дослідженнях гідрофільних колоїдів. Так почався новий плідний період діяльності А. В. Думанського, результатом якого було створення київської школи колоїдників.

В інституті він організував лабораторію колоїдної хімії. З цієї лабораторії потім виділилися лабораторія колоїдної хімії дисперсних мінералів (керівник ‒ Ф.Д. Овчаренко) і лабораторія колоїдних металів (керівник ‒ Е.М. Натансон). Усі три лабораторії склали сектор колоїдної хімії на чолі з А.В. Думанським. У 1968 році на базі цього сектору і сектору хімії та технології очищення води (керівник ‒ Л.Л. Кульський) був створений Інститут колоїдної хімії та хімії води АН УРСР. До цієї події Антон Володимирович не дожив лише 6 місяців.

У 1980 році у зв’язку зі 100-річчям від дня народження А. В. Думанського інституту присвоєне його ім'я.

Наукова і громадська діяльність А.В. Думанського в АН УРСР отримала високу оцінку: йому було надано звання заслуженого діяча науки Української РСР. Довголітня активна творча діяльність А. В. Думанського стала джерелом багатьох прогресивних фундаментальних наукових ідей і практичних результатів.

Видатне значення в історичному розвитку науки про колоїди мали роботи А. В. Думанського в галузі синтезу колоїдів, фізико-хімічного аналізу колоїдних систем, проблеми зв'язаної води й ліофільності дисперсних систем та їх практичного використання. Під керівництвом і за консультацією А.В. Думанського підготовлено понад 50 кандидатів і близько 20 докторів наук. Він автор понад 250 наукових праць, зокрема низки монографій і посібників.

Помер А. В. Думанський 14 травня 1967 року.

Ім’я Антона Володимировича Думанського ‒ члена-кореспондента АН СРСР, академіка АН УРСР, заслуженого діяча науки Української РСР і заслуженого діяча науки та техніки Казахської РСР, кавалера двох орденів Леніна й ордена Трудового Червоного Прапора ‒ назавжди ввійшло в історію хімії та вписано в одному ряду з іменами корифеїв вітчизняної науки.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел