Останній місяць зими – лютий

Український прадавній календар називає другий місяць зими іменем сови – мудрої птахи, яка багато знає, все пам’ятає і вміє використовувати ці знання собі на благо.

Сова уособлює знання, вміння, досвід, розважливість і послідовність. В українській культурі сова, пугач, сич – народнопоетичний символ, який здавна наділяли магічною обереговою силою. Воно відвертало від оселі все погане: зображення на воротах комори відлякувало гризунів; у конюшні, щоби домовик коней не лякав; на дверях хати, щоби не увійшли хвороби та скрута. Фігурки сови розташовували в хаті, у тому місці, де зберігалися гроші, щоб достаток господаря не перевищував його витрати.

У давнину в цей період року у людей було більше вільного часу і довгими зимовими вечорами старші передавали досвід молодим. Пояснювали зміст традицій і обрядів, нагадували пісні й перекази, вчили розумітися на прикметах природи.

В один із днів лютого було заведено задобрювати хатнього Домовика, щоб він опікувався спокоєм і добробутом господарів і оселі. Сім'я сідала вечеряти й всі по черзі голосно вихваляли свого Домовика, а на ніч залишали для нього на столі смачні наїдки.

Також було заведено в цьому місяці справляти зустріч зими з літом. Казали: «Як зимою гукнеться, так літом поведеться», ось тому задобрювали обох господарок Природи.

Народжені у місяць сови мають хист до різних наук, їм відкриваються секрети законів природи та людського буття. Завдяки знанням і розуму, стежина їх життя не буває занадто важкою.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: січень, 2025