Embedded Files
Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук Микола Григорович Холодний народився 22 червня 1882 р. у Тамбові. З дитинства захоплювався природознавством, тому самостійно взявся за вивчення зоології, геології, астрономії. Шкільну освіту здобув у Новочеркаській чоловічій гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. У 1900 році вступив до університету Святого Володимира (нині Національний університет імені Тараса Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. На третьому курсі обрав своєю спеціальністю фізіологію рослин, але одночасно захоплювався вивченням історії філософії. За час навчання в університеті самостійно опанував курс математичного аналізу, під час прогулянок любив розв'язувати задачі в голові.
Отримавши диплом у 1906 році, залишився працювати викладачем на факультеті й одночасно займався написанням дисертації. Попри розмаїття наукових інтересів, провідними для нього стали дві галузі: фізіологія рослин та мікробіологія.
У 1920 році став науковим співробітником Академії наук УРСР, від 1926 року ‒ професором Київського університету, завідувачем кафедр фізіології і анатомії рослин, мікробіології (останню заснував 1933 року).
Автор понад 200 наукових праць ‒ здебільшого в галузі фізіології рослин, засновник теорії, яка пояснює ростові рухи рослин, що допомогло людству у боротьбі з рослинами-шкідниками. Надзвичайно важливі результати його досліджень в галузі штучної стимуляції розвитку рослин, яку й зараз широко застосовують у рослинництві. Також йому належать цікаві дослідження з мікробіології, ґрунтознавства, екології рослин.
Вчений зробив значний внесок у розвиток екологічного напрямку в мікробіології. Йому належать оригінальні гіпотези про виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. Разом з академіком Вернадським накреслив програму досліджень повітряних вітамінів, про яку Вернадський писав: «…таке дослідження повинно мати велике значення для медицини, метеорології й особливо біохімії, бо різноманітність газових мінералів у тропосфері повинна обчислюватись тисячами видів». Доводив, що газова оболонка Землі, точніше її тропосфера, являє собою «живильне середовище», з якого організми беруть майже всі необхідні їм для життя речовини.
В радянські часи твердо лишався на своїх позиціях. Відмовився «покаятися» і визнати свої наукові погляди помилковими навіть тоді, коли його змусили подати заяву про звільнення з Інституту ботаніки, який він очолював. Його статті вилучалися і знищувалися, основна ботанічна лабораторія біологічної станції в Гористому, де він працював, була згорнута, а її приміщення віддали під дачу родині чергового лояльного науковця.
Помер 4 травня 1953 року. Похований у Києві на Лук’янівському цвинтарі.
У 1971 році його ім'я було присвоєне Інституту ботаніки НАН України.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: червень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse