Embedded Files
Поет, прозаїк, публіцист, перекладач Мирний Володимир Степанович народився 1 листопада 1935 року в селі Супротивна Балка Новосанжарського району Полтавської області. Після закінчення Львівського університету (1959) Володимир Степанович учителював, працював у районній газеті.
У 1969-1973 рр. ‒ методист Полтавської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а потім 18 років (1973-1991 рр.) ‒ старший науковий співробітник Полтавського краєзнавчого музею. В архіві музею залишились тексти лекцій, розроблені В. Мирним на історичну тематику. Маючи літературний хист, він проводив цікаві, змістовні екскурсії, слухачами яких були численні відвідувачі музею, був прекрасним оратором, з читанням лекцій виїздив в різні райони області. З 1991-2000 рр. – голова Полтавської обласної організації НСПУ.
Дебютував у 1952 році як поет. Перша книжка – збірка поезій «Криниця» (1968) – отримала схвальні відгуки Ф. Рогового, Т. Масенка, С. Тельнюка, В. Підпалого. Наступні – «Матіоли» (1970), «Вечірнє поле» (1973), «Монолог землі» (1978), «Літні зорепади» (1979), «Світло берези» (1983), вибрані твори «Криниця» (1985), «Багряне гроно горобини» (1986), «Фантомас» (1991), «Надія, віра і любов» (1994), «У дорозі до храму» (1995), «Вибране» (1995), «Теплий дощ у неділю» (1999), «Сурмачка» (2002), «Сто поезій про кохання» (2003), «Життя по колу йде…» (2005), «Стукати у брами…» (2010) – також знайшли свого читача й поціновувача.
Поезіям В. С. Мирного властиві ліричність, тонкий психологізм, лаконічність. Його рубаї, сонети наповнені новим змістом. У кожній збірці стверджується нездоланна сила людини в її нерозривному зв’язку з рідною землею. Особливою майстерністю вирізняється пейзажна лірика. У спостереженні над природними явищами письменник намагається знайти відповіді на вічні питання буття, болючі проблеми суспільства. Саме тому в пейзажній структурі так часто вчуваються філософські та громадянські мотиви.
Митець написав низку поезій для дітей, видав для них свій прозовий переклад французького бестселера «Фантомас». У книзі «Янголи ридають в небесах», окрім художньої прози, письменник вмістив літературно-критичні статті про Г. Сковороду, Панаса Мирного, О. Ковіньку, В. Симоненка, Гр. Тютюнника, В. Лучука, М. Вінграновського.
В. С. Мирний перекладав російською та болгарською мовами.
Володимир Степанович Мирний ‒ член Національної спілки письменників України (з 1973); лауреат премій: ім. Панаса Мирного (1999), ім. Леоніда Бразова (2008), ім. І.П. Котляревського (2010).
Книзі Володимира Мирного «Стукати у брами» у 2010 році присуджено перше місце в номінації «Найкраща поетична збірка» конкурсу «Найкраща книга Полтавщини».
У зібранні Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається добірка книжкових видань Володимира Мирного. Це збірки поезій «Монолог землі», «Вечірнє поле», «Дорога до храму», «Теплий дощ в неділю», «Сурмачка», «Сто поезій про кохання», «Світло берези», «Літні зорепади» ‒ з дарчими написами автора, що свідчать про глибоку шану і приязнь до колективу музею.
Помер В. С. Мирний 21 липня 2020 року.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: жовтень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse