24 травня народився Олександр Олександрович Богомолець

У 1906 р. закінчив університет на «відмінно» і був ушанований звання лікаря, призначений понадштатним лаборантом на кафедрі загальної патології Новоросійського університету, а з 1910 р. ‒ приват-доцентом цієї кафедри, захистив дисертацію на тему: «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз в здоровому і хворому організмі».

В 1911 році стажувався в Сорбонні (Франція) для підготовки до професорського звання де працював у кращих клініках та університетах Франції та Німеччини. Після повернення Богомольця призначено екстраординарним професором кафедри загальної патології та бактеріології медичного факультету Імператорського Миколаївського університету (нині Саратовський університет). Цю посаду він обіймав по 1925 рік.

1929 року був обраний академіком АН УРСР. У 1930 р. О.О. Богомолець переїздить до Києва, де згодом стає президентом Академії наук Української РСР та директором двох інститутів - Інституту експериментальної біології та патології та Інституту клінічної фізіології Академії наук Української РСР (нині обидва інститути мають ім'я академіка Богомольця).

О. Богомолець ‒ автор численних праць з ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету та алергії, раку, старіння організму тощо.

Головним у доробку вченого стало вчення про фізіологічну систему сполучної тканини, застосувавши для її підсилення як фонду  санації при низці недуг та патологій. Вчений ‒  ініціатор й керівник робіт з вивчення механізмів переливання й консервації крові. Найвидатніший організатор науки в Україні.

Олександру Олександровичу належить відкриття світового рівня. Він винайшов і запропонував цитоксичну сироватку (АЦС), яку в народі називають «сироватка Богомольця» і яка допомагає при переломах, сприяє загоєнню м’яких тканин.  В роки Другої світової війни лікарі виявили, що препарат помітно прискорює зрощення вогнепальних переломів, стимулює загоєння ран. Завдяки їй було врятовано багато життів.

У 1937 р. О. Богомолець уперше в історії медицини розробив і впровадив метод консервації донорської крові.

Богомолець створив геронтологічну школу; вивчав суть та біологічні процеси старіння; обґрунтував провідні положення геронтології. Саме під його керівництвом у СРСР було проведено перший у світі перепис довгожителів.

Один із перших, Богомолець почав вивчати гіпертонічну хворобу.

В 1930 р. вчений створив Інститут експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР, а у 1934 ‒ Інститут клінічної фізіології АН УРСР, який у 1953 р. був об'єднаний з Інститутом експериментальної біології та патології.

Діяльність Богомольця і його школи – ціла епоха в розвитку вітчизняної медико-біологічної науки. За талановитістю, енциклопедичною освіченістю, широтою інтересів, цілеспрямованістю і результативністю експериментальних пошуків Богомольцю правомірно належить місце поруч із видатними фізіологами та патологами – Іваном Сєченовим, Іллею Мечниковим, Іваном Павловим.

Олександр Богомолець опублікував понад 200 наукових праць. Він любив науку палко і віддано, служив їй до кінця своїх днів.

Помер Олександр Богомолець 19 липня 1946 р., і похований в парку, який посадив зі своїми учнями.

Президією АН України засновано премію імені О. О. Богомольця (1946 р.)

Його ім’я носить Національний медичний університет, а справу продовжили учні та династія Богомольців. Вхід до морфологічного корпусу університету прикрашає бюст О.О. Богомольця. З далини минулого сторіччя він вдивляється в гурти студентства нашого часу, закликаючи своїм прикладом, своїми працями – плекайте енергетику буття!

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: травень, 2025