17 серпня народився Андрій Вікторович Кузьменко (Кузьма Скрябін)

У 1985 році, після закінчення школи, намагався вступити до Львівського медичного інституту, але це йому не вдалося. Тоді він вирушив до міста Петрозаводськ (Карелія, Російська Федерація), де поступив до Петрозаводського медичного інституту. У 1986 році, після завершення першого курсу навчання, був мобілізований на строкову службу у лави Радянської Армії. Служив у місті Калінін (з 1990 року – Твер).

У 1987 році, після повернення з армії, перевівся на факультет стоматології Львівського медичного інституту (нині – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького). Навчання там було йому нецікаве, однак він довчився на прохання батьків, закінчивши інститут у 1993 році.

Ще під час навчання у медичному інституту вирішив пов'язати своє життя з музикою. У 1987 році написав пісні «Lucky Now», «Brother», «Так То Вже Є» (більшість пісень тоді писалися англійською, а у разі необхідності перекладалися українською мовою). У 1988-1989 роках у Новояворівську була заснована андеграундна студія «Sпати», до якої він вступив, продовжуючи грати хардкор-панк у «Ланцюговій реакції» та гурті «Наша контора». Невдовзі бере участь в діяльності гуртів «Асоціація Джентльменів», «УКО», «Труна», «Death Time Boys», «Реанімація» (грає на гітарі, співає, є автором музики, текстів і обличчям усіх цих гуртів). Були й сольні проєкти в стилях психоделік і «new romantic»  (пісні «Душа і плоть», «Love Me To Death», «Ліза», «Texas Song» тощо).

У 1989 році разом із друзями засновує гурт «Скрябін», де починає виступати під псевдонімом Кузьма. У гурті виконував роль вокаліста, автора текстів та музики. Того ж року гурт записує свій перший альбом «Чуєш біль». У 1991 році гурт «Скрябін» вперше виступає на великій сцені у військовій частині та бере участь у фестивалі «Червона Рута» в Запоріжжі, де пісня «На даху добре» посідає третє місце в жанрі поп. У 1992 році виходить у світ альбом «Технофайт» і з цим матеріалом гурт здійснив маленький міський концертний тур з «живим» звуком. На «Студії Лева» гурт записує пісню до альбому «Технофайт» – «Нікому то не треба», після чого тимчасово припиняє свою діяльність.

Музичний колектив «Скрябін» згодом отримує всеукраїнську популярність. Дискографія гурту «Скрябін» налічує до 30 альбомів. Серед них Стриптиз, Озимі люди (2002), Натура (2003), Альбом (2004), Танго (2005), Гламур (2006), Про любов? (2007), Моя еволюція (2009).

Андрій бере участь в різноманітних проєктах на телебаченні, стає ведучим власного хіт-параду «Гаряча сімка», телевізійних програм «Шанс» та «Шейканемо».

У 2006 році Андрій Кузьменко проявив себе як талановитий письменник видавши свою першу автобіографічну книгу «Я, «Побєда» і Берлін». Вона мала шалену популярність і кілька разів перевидавалася. Пізніше Андрій Кузьменко написав ще кілька книжок: «Місто, в якому не ходять гроші», «Я, Паштєт і Армія», «Я, Шонік і Шпіцберген». Крім того, він був членом журі літературної премії «Книга року ВВС».

Кузьма проявив себе ще і як талановитий продюсер. Андрій Кузьменко допоміг здобути популярність «Дзідзьо».

У 2014-му він запустив власне інтернет-радіо «S.R.A.K.A. ‒ Своє Радіо Андрія КузьменкА».

Після початку бойових дій на сході України Кузьма активно допомагав військовим в АТО матеріально і морально – їздив підтримувати своїми піснями і просто поговорити з бійцями, вислухати їх. Багато спілкувався з пораненими в госпіталях. Російсько-українська війна на Сході України дуже вплинула на музиканта та його творчість. Він продовжував своє професійне та творче життя, але й став активним учасником антивоєнного руху та благодійником. Маючи власну популярність, музикант активно висловлював свою громадську позицію всіма можливими засобами.

Музикант був активною особистістю. Займався лижним спортом, біатлоном, плаванням. Знав англійську та польську мови. Любив свою сім'ю ‒ дружину Світлану та дочку Марію-Барбару.

У Кузьми було ще багато планів, та, на жаль, 2 лютого 2015 року він загинув у автомобільній аварії.

Андрій Вікторович має звання Герой України з відзначенням ордена Держави (17 серпня 2020, посмертно) ‒ за визначні особисті заслуги у формуванні вітчизняного культурного простору, вагомий внесок у розвиток національного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу та громадську діяльність, а також Орден «За заслуги» І ст. (29 жовтня 2015, посмертно).

21 лютого 2020 року Верховна Рада України підтримала депутатський запит Павла Мельника Президенту України щодо увіковічення пам'яті співака Андрія Кузьменка, який загинув 2 лютого 2015 року в ДТП, шляхом присвоєння почесного звання «Народний артист України», а також інших видатних діячів України, які за життя не були вшановані такої державної нагороди, через внесення змін до Указу Президента України «Про почесні звання України», що дозволить надавати почесні звання посмертно. Реагуючи на запит Павла Мельника, Президент України Володимир Зеленський надав А. Кузьменку звання Герой України.

На вшанування пам'яті Андрія Скрябіна на місці його загибелі встановлений меморіальний знак. У вересні 2015 року в Одесі відкрили дошку пам'яті Андрію Кузьменку (біля Тещиного мосту, за адресою Військовий узвіз, 1). На церемонії був присутній батько музиканта і музиканти гурту «Скрябін». У Луцьку був відкритий пам'ятник Андрію Кузьменку.

У багатьох містах та селищах України названі вулиці на честь Андрія Скрябіна (Волноваха, Фастів,  Брюховичі, Радомишль)

У вересні 2017 року у Хмельницькому та Києві з'явилися сквери ім. Кузьми Скрябіна. В Харкові та Хмельницькому створені стінописи з портретом українського музиканта

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025