Український мовознавець, провідний діяч у нормуванні української літературної мови 1917-1931 рр., фактичний редактор кінцевого варіанту «Українського правопису» 1928 р. Олекса Наумович Синявський народився 5 жовтня 1887 року на хуторі Андріївка (нині Бердянський район Запорізької області) в бідній селянській родині, що мала семеро дітей. У 14 років покинув хутір і подався до Одеси. Вчився в нижній ремісничій школі, у середній електротехнічній школі.
У 1909 р. екстерном закінчив гімназію, вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. За рік перевівся на історико-філологічне відділення. У 1914 р. був заарештований і висланий. Весною 1916 р., відбувши покарання, Синявський повернувся до Харкова, екстерном склав іспити й отримав диплом.
За свої праці «Опис говірки села Покровського» та «Звуки о і є в українській мові» Олекси Наумовича Синявського залишили на стажування в Харківському виші на кафедрі слов'янської філології.
З 1917 р. мовознавець розпочав викладацьку кар'єру в українській гімназії на Слобожанщині. Головував в Харківській шкільній окрузі та викладав на курсах українську мову.
З 1920 р. Олекса Наумович Синявський працював професором української мови Харківського інституту народної освіти.
О. Н. Синявський стояв у керма мовної політики нової держави – був членом Комісії для впорядкування українського правопису при Наркомосі України (1925–1928). Саме йому належить його кінцевий варіант. Йому ж належить наукова розвідка «Коротка історія «Українського правопису» про правописні справи в Україні у 20-х роках 20 ст.
Олекса Наумович Синявський працював членом-редактором Комісія для складання словника української живої мови ВУАН, був головою Діалектологічної комісії ВУАН (1928–1930), завідував відділом діалектології Інституту мовознавства ВУАН (1930-1936), де розробляв, зокрема, тему «Методологія соціальної діалектології».
Одночасно вчений був професором Київського університету й Київського педінституту (1932-1937). О. Н. Синявському належать праці з сучасної та історичної фонетики й граматики української мови, з історії української літературної мови, з діалектології, з історії українського мовознавства.
Науковець активізував мовознавчі дослідження у практичній площині, зосередивши їх навколо проблем української мови та творення літературного стандарту. В 1918 р. Олекса Наумович Синявський публікує окремою книжкою невелику працю під назвою «Короткий нарис української мови», основу якої становлять лекції, прочитані на вчительських курсах у Харкові. Через чотири роки виходить його «Порадник української мови», а в 1923 р. – написаний російською мовою посібник «Украинский язык» (перевидавався 5 разів), призначений для практичного вивчення української мови на робітфаках, у технікумах, на курсах для дорослих і для самоосвіти.
У 1929 р. він опублікував «Спробу звукової характеристики літературної української мови», у якій вперше в українській фонетиці застосовано статистичний метод дослідження звуків, їх поширення, частотності та співвідношення голосних і приголосних в окремих стилях сучасної української мови.
У праці «З української діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології)», 1929 р. вперше обґрунтовано фонематичний принцип у діалектологічних дослідженнях. У 1931 р. вийшла праця «Норми української літературної мови», яка справила значний вплив на стандартизацію мови, стала видатною подією в історії українського мовознавства і досі залишається взірцем.
У працях О. Н. Синявського докладно описана граматична система української мови такою, якою вона представлена в сучасній літературній практиці. У 1937 р. Синявський заарештований органами НКВС. Олексу Наумовичу Синявського звинуватили в націоналізмі, редагування петлюрівської газети, вербуванні учасників підпільної організації, зв'язках з націоналістами.
Убитий у тюрмі 24 жовтня 1937 в Києві. Реабілітований у 1958 р., звинувачення були визнані безпідставними.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел