22 жовтня народився Борис Ілліч Олійник

Борис Олійник ‒ автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо».

Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. Борис Олійник активно сприяв розвитку української літератури, обіймаючи керівні посади в: журналах «Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», заступника голови правління (1971-1974) і секретаря правління (1976-1991) Спілки письменників України та, бувши головою Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991, 2010-2016).

У травні ‒ червні 1986 року одним з перших побував у Чорнобилі, в зоні, звідки вів репортажі на ЦТ СРСР і України. Того ж року виступив зі статтею в «Литературной газете» (Москва) «Випробування Чорнобилем», в якій викрив злочинну діяльність тимчасовців.

Побував майже в усіх гарячих точках міжетнічних конфліктів колишнього Союзу, про що розповів в есе «Два роки в Кремлі» («Князь тьмы»). А також він відвідав зону Югославської трагедії. З перших її днів рішуче виступив ‒ у пресі, у Верховній Раді та Раді Європи ‒ проти ембарго Сербії. Неодноразово бував у «гарячих точках» Боснії та Герцеговини. Після чого написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», що вийшло окремою книгою українською і сербською мовами в Югославії (1996).

Один із фундаторів Українського фонду культури, незмінно (з 1987 року і до смерті) очолював його на громадських засадах.  Зробив вагомий внесок у державне будівництво: у 1980-1991 рр. був депутатом Верховної Ради УРСР, у 1992-2006 рр. – депутатом Верховної Ради України І-IV скликань, у 1996-2006 рр. – віцепрезидентом Парламентської асамблеї Ради Європи, виступив ініціатором ухвалення і доповідачем законопроєкту про статус української мови як єдиної державної в Україні.

Борис Олійник став лауреатом чисельних премій та нагород: лауреат Державної премії СРСР, Державної премії України ім. Т. Шевченка, міжнародних премій імені Сковороди та «Дружба», Герой України (до 70-річчя з дня народження). Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віцеголова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. Поет має звання Герой України з врученням ордена Держави (2005). 

За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної та правової держави та з нагоди Дня Соборності України Президент України Віктор Ющенко 16 січня 2009 нагородив Бориса Олійника орденом Свободи. 

15 жовтня 2009 ушанований званням «Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка».

2012 року кандидатуру Бориса Олійника висували на здобуття Нобелівської премії з літератури.

Борис Олійник нагороджений  ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016).

Помер 30 квітня 2017 року на 82-му році життя після важкої та тривалої хвороби у Національному Інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України.

На могилі Бориса Олійника встановлено пам'ятник.

У календарі пам'ятних дат українці відзначаються дні роковин народження і смерті митця, а у бібліотеках, школах та гуманітарних факультетах вишів проводяться заходи та літературні вечори, присвячені поету. Письменник Олександр Сизоненко написав повість-есе  про Бориса Олійника.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: жовтень, 2025