Embedded Files
Берегиня української нації, письменниця, фольклористка, громадська діячка Ганна Барвінок справжнє ім’я та прізвище – Олександра Михайлівна Білозерська-Куліш) народилася 5 травня 1828 року в містечку Борзні Чернігівської губернії у небагатій родині шляхетського провідника повітового дворянства. Мати Мотрона Василівна Силевич ‒ дочка козацького сотника. Саме мати прищеплювала дітям щиру любов до національної культури та літератури, цікавилася новим українським письменством, а з іноземних авторів шанувала В. Скотта, твори якого читала в перекладі з французької. За спогадами дітей, їхні батьки своїм побутом були близькі до простого народу. У родині часто лунали українські стародавні пісні та народні перекази, батько навіть умів грати на гусельцях.
Дівчина навчалася у дівочих пансіонах: спочатку – в селі Кропивне Прилуцького повіту Полтавської губернії, затим – у Конотопі. По закінченні освіти вільно володіла французькою та німецькою мовами. Мати також навчила дівчину хатньої економії. Вона дуже добре куховарила. У майбутньому один із найбільших українських гурманів – Микола Костомаров любив її гриби, а Тарас Шевченко млів від маринованої нею корюшки.
У 15 років познайомилася з майбутнім чоловіком ‒ Пантелеймоном Кулішем (1819–1897). Весілля молодята зіграли 22 січня 1847 р., у ролі старшого боярина виступив молодий національний геній – Тарас Шевченко, найкращий друг старого брата нареченої Василя Білозерського. Разом вони прожили п’ятдесят років. За подружнє життя у пари ставалися різні розчарування, але друзі щиро захоплювалися Олександрою і називали її «ідеальною дружиною Куліша», а І. Пулюй – «нашою Беатріче». Олександра впорядковувала справи чоловіка, його твори, при цьому мала і власний літературний хист.
Саме під час шлюбної подорожі О. Білозерська почала писати оповідання з народного життя. Загалом вона написала кілька психологічно-побутових оповідань, художніх нарисів, ідилічних творів.
Під іменем Ганни Барвінок письменниця видала свою першу збірку оповідань «З народних уст». У 1860 р. в журналі «Основи» були надруковані перші оповідання Ганни Барвінок: «Восени літо», «Лихо не без добра». Б. Грінченко назвав Олександру Куліш «поетом жіночої долі».
Увагу Ганни Барвінок привертали проблеми родинно-побутових взаємин ‒ родинний деспотизм («Хатнє лихо», 1861), безрадісне існування з чоловіком-п'яницею («Жіноче бідування», 1887), драматизм силуваного шлюбу («Батькова помилка» 1902). Письменниця створила також постаті вольових жінок («Перемогла», 1887; «Молодича боротьба», 1902). Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з сльозами, сльози з квітками», «Лихо не без добра», «Восени літо». Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських звичаїв та фольклору створила драму «Материнська помста».
Г. Барвінок залишила спогади про П. Куліша, Т. Шевченка, М. Костомарова, Марка Вовчка.
Олександра Михайлівна пережила чоловіка на 13 років. Важко пережила. Її відрадою стали архіви письменника, листи, нариси. Вона займалася виданням багатотомника – планувала 22 томи, кожен по 500 сторінок.. Її зусиллями видано найповніше досі зібрання творів письменника.
Організувала меморіальний музей, щорічні громадські панахиди біля могили в день його народження.
5 серпня 1911 року, за кілька тижнів до чергової панахиди та 50-річчя своєї творчості, в Ганни Барвінок спинилося серце. ЇЇ поховали у Мотронівці (нині у складі с. Оленівка, Ніжинський район, Чернігівська область) поруч з чоловіком і братом Василем Білозерським.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: травень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse