Embedded Files
Українська письменниця, авторка імпресіоністичної прози Марія Олександрівна Галич народилась 19 серпня 1901 року на території сучасної Черкаської області. В родині, крім Марії (котра була найстаршою) було ще аж 15 дітей. Закінчила церковноприходську та двокласну школи. Марія Галич училася в Уманському сільськогосподарському інституті, звідки переїхала до Києва. Марія Олександрівна разом з асистенткою кафедри математики Клавдією Латишевою організували «Жіночий гурток», гасло котрого було «Жінка не лялька і не квітка, а людина».
1921 року вступила на філологічний факультет Київського інституту народної освіти (КІНО), який закінчила у 1926 році закінчила. Під час навчання знайомиться із Григорієм Косинкою, йому і читає свої перші творчі потуги – це перше оповідання «Перстень»(крім нього з-під пера авторки вийшло ще два вірші). Потенціал зацікавив літератора і він запросив Марію до гуртка. Вона була єдиною жінкою в літературній організації «Ланка-МАРС», яка була досить відомою в Україні. Зараз воно майже забуте. Там вона знайомиться з рештою письменників.
Марія Олександрівна брала участь у заходах з ліквідації неписьменності. З 1926 до 1930 року викладала українську мову й літературу в робітничій школі. У 1928-1929 роках працювала технічним секретарем Київського місцевкому письменників, у 1930 ‒ кінобелетристкою на Київській кінофабриці. У часи існування УНР вона допомагала Симону Петлюрі готувати листівки та звернення до Української армії.
1931 року одружилася й виїхала до Харкова, де в сільськогосподарському інституті викладала українську мову. В 1930-х роках відійшла від літературної праці, хоч і намагалася повернутися до неї згодом.
Під час Другої світової війни виїхала із сім'єю у село, де продовжила працювати скромною вчителькою української мови й навіть спробувала повернутись до літератури – послала кілька оповідань до «Українського заспіву» ‒ журналу у Харкові, що його видавала тодішня окупаційна влада. Три оповідання навіть встигли надрукувати.
У 1943-му році разом із чоловіком та дітьми переїжджає до Львова, де продовжила викладати українську мову. Там вона бере активну участь у львівських літературних вечорах, котрі були присвячені її репресованим колегам – Григорію Косинці та Євгену Плужнику. Ще одна потужна річ, котру зробила Марія Галич – так це написала спогади про своїх колег із МАРС-у: Григорія Косинку та Євгена Плужника.
До творчого доробку письменниці ввійшла імпресіоністична проза ‒ збірки «Друкарка», «Моя кар'єра», мемуари, оповідання «Весною», Харитина», «Мати і діти», «Дівчина з рушницею», «По дорозі» та ін. Творчість Марії Галич, як і багатьох її сучасниць порушувала тему жіночого питання, що гостро постало, але не мало достатньо часу, щоб про нього почали багато та активно говорити.
У 70-х роках її давній знайомий ‒ Борис Антоненко-Давидович запропонував Марії Галич перевидати свої твори, на що письменниця радо відгукнулась.
Разом із чоловіком уклала «Термінологічний словник лісівника», котрий вийшов вже після смерті обох авторів – у 1980-му році.
Померла Марія Олександрівна Галич у Львові 22 січня 1974 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse