Embedded Files
Видатний український вчений, фізик-експериментатор та організатор науки, Академік АН УРСР, директор Харківського фізико-технічного інституту низьких температур (1960–1988), лауреат Державних премій СРСР та УРСР Борис Ієремійович Вєркін народився 8 серпня 1919 р. у Харкові в родині вчителів. У 1940 р. закінчив з відзнакою фізико-математичний факультет Харківського державного університету, де слухав лекції професора Л. Д. Ландау. По закінченні університету працював інженером магнітної лабораторії Харківського електромеханічного заводу та навчався в аспірантурі лабораторії фізики низьких температур Українського фізико-технічного інституту АН УРСР у Харкові, якою керував професор Б. Г. Лазарєв.
У роки Другої світової війни був науковим співробітником фізико-хімічної лабораторії військово-інженерного складу, служив у лавах Червоної армії. Після демобілізації у 1946 р. повернувся до наукової роботи в кріогенній лабораторії Фізико-технічного інституту АН УРСР у Харкові спочатку молодшим, а потім старшим науковим співробітником (1946–1960). Дослідження Б. І. Вєркіна цього періоду з низькотемпературних осциляцій сприйнятливості ряду металів набули широкого розголосу в Україні та за кордоном.
Вчений став ініціатором виокремлення низьких температур в самостійну галузь фізики. У 1958 р. він захищає докторську дисертацію й очолює ініціативну групу зі створення Фізико-технічного інституту низьких температур АН УРСР. У цій справі Б. І. Вєркін заручається підтримкою незаперечних авторитетів – академіків АН СРСР С. П. Корольова та П. Л. Капиці. У 1960 р. його призначають директором новоствореного інституту, який він очолював до 1988 р., а після і до останніх днів – був почесним директором інституту.
Вчений є автором понад 400 наукових праць у галузі фізики та техніки низьких температур, електронних властивостей металів, надпровідності, низькотемпературного матеріалознавства, кріогенної медицини та біології, фізики кріогенних рідин, надпровідникових магнітних систем і приладів. Розробив метод тунельної спектроскопії, розв'язав проблему моделювання поведінки рідини в невагомості.
Б. І. Вєркін є засновником харківської наукової школи фізиків-кріогенників. Серед його учнів академіки В. В. Єременко, І. М. Дмитренко, В. Г. Манжелій, І. К. Янсон, член-кореспондент І. О. Кулик, професори І. В. Свєчкарьов, І. Я. Фуголь, Ю. П. Благой, Ю. А. Кириченко та ін.
Досвідчений вчений поєднував роботу з фундаментальної науки та практики з викладанням у харківських закладах вищої освіти: Харківському державному університеті, Харківському політехнічному інституті, Харківському інституті радіоелектроніки.
Б. І. Вєркін став лауреатом Державних премій УРСР (1973) та СРСР (1978), був нагороджений п’ятьма орденами та дев’ятьма медалями.
Помер 12 червня 1990 р. у м. Харків.
Пам'ять про Б. І. Вєркіна була увіковічена у назві інституту, який він створив: згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1991 р. № 323 та постановою Президії Академії наук УРСР від 11 грудня 1991 року № 329 Фізико-технічному інституту низьких температур Національної академії наук України присвоєно ім’я видатного українського вченого, академіка Академії наук України Б.І. Вєркіна.
На знак вшанування вченого у 1997 р. НАН України було засновано премію Б. І. Вєркіна за видатні праці в галузі фізики та техніки низьких температур.
На фасадах ФТІНТ ім. Б. І. Вєркіна НАН України й житлового будинку, де жив Борис Ієремійович, встановлено меморіальні дошки.
Рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 р. № 296/16 вулиця від проспекту Науки, 47 до Михайлівського в’їзду отримала назву «вулиця Академіка Вєркіна».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse