11 жовтня народився Михайло Федорович Бринський

З початком Першої світової війни був мобілізований до австрійського війська, де брав участь у боях на Східному фронті. Під час листопадових подій 1918 р. він став чотарем Української галицької армії, де служив телеграфістом при штабі очільника Державного секретаріату військових справ ЗУНР Дмитра Вітовського. Та вже невдовзі митець був відкликаний Державним секретаріатом військових справ ЗУНР для виготовлення проєктів військових відзнак. Михайло Бринський розробив вісім таких відзнак, але через воєнні невдачі УГА нагороди так і не були запроваджені у війську. Проєкти цих відзнак у 1929 р. скульптор, перебуваючи в еміграції у Празі, передав до Національного музею у Львові, а 1952 р. їх разом з іншими експонатами (прапорами, одностроями, військовими відзнаками) було знищено як ідеологічно шкідливі.

По війні Михайло Бринський залишився у Празі, де у 1920‒1926 рр. навчався у Празькій академії образотворчих мистецтв. У 1926 р. отримав звання академіка скульптури. У міжвоєнний період працював в Австрії та Чехословаччині. Ще під час навчання у празькій академії він виконав проєкт пам'ятника загиблим воїнам УСС та УГА для невеличкого міста Німецьке Яблонне, що на півночі Чехії. У своїй творчості митець неодноразово звертався до шевченківської тематики. Так головною деталлю монумента є скульптура кобзаря з бандурою, що із зажуреним обличчям та у схиленій позі виконує свою сумну пісню, над головою якого вирізьблено тризуб та цитата із поеми Т. Шевченка «До Основ'яненка»: «Слава не поляже! Не поляже, а розкаже, що діялось у світі, чия правда, чия кривда, чиї ми діти...». Обабіч кобзаря на півколонах вирізьблені бойові хрести УГА. На бічній частині пам’ятника розміщено написи чеською та німецькою мовами «Українці своїм полеглим братам», а на задній стороні викарбувані імена загиблих героїв.

У 1930 р. Михайло Бринський став учасником відкритого Всеєвропейського конкурсу на проєкт пам'ятника Тарасу Шевченку у Харкові. На конкурс було прислано більше сотні робіт, які оцінювали та відсіювали впродовж трьох років. 1931 р., на першому конкурсі робота М. Бринського отримала другу премію, оскільки, перша премія не була присуджена нікому. Це не вплинуло на подальший хід конкурсу і згодом його робота була «відсіяна». У 1933 р. конкурс завершився і переможцем виявився скульптор Матвій Манізер.

Під час Другої світової війни був ув'язнений гітлерівцями в концтаборі, з якого йому вдалося звільнитися.

Найвідомішими творами вважаються: композиція «Еней рятує свого батька», «Шевченко – поет-революціонер», надгробний пам’ятник Я. Ганеку, серія «Химери», «Хлопчик із гускою» й багато інших. Частина його скульптур перебуває в різних містах Чехії, Польщі, Австрії та України.

Помер митець 10 січня 1957 р. та похований у Празі.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел