20 травня народився Микола Іванович Мурашко
«Мистецтво ‒ моє життя! Картини ‒ пристрасть моя!» Микола Мурашко
Видатний художник, графік, історик мистецтва, педагог, громадський діяч Микола Іванович Мурашко народився 20 травня 1844 року в місті Глухові Чернігівської губернії, у сім'ї різьбяра іконостасів. Інтерес до малювання проявився у хлопця з дитинства, він збирав і копіював картинки з книг, робив самостійні малюнки.
Чотирнадцятирічним юнаком М. Мурашко приїхав до Києва і став учнем реставратора-копіїста. А 1863 року за порадою художника І.Сошенка, який працював викладачем малювання у Київській гімназії, Микола їде до Петербурга і вступає до Академії мистецтв. Найближчим другом у цей час для молодого художника стає відомий російський художник Ілля Рєпін.
Але закінчити навчання Миколі не судилося ‒ втрутилася хвороба.
Художню освіту здобув у петербурзькій Академії мистецтв (1863–1868).
З 1868 року жив і працював у Києві. У 1873 р. вперше українською мовою вийшли казки Г. Х. Андерсена. Переклад здійснив М. Стариченко. Одинадцять малюнків і портрет письменника для цього видання створив Микола Мурашко, на той час знаний графік.
Учителюючи в гімназії, а згодом ‒ в реальному училищі, даючи приватні уроки малювання Микола Іванович все більше переймався ідеєю відкрити власну рисувальну школу. У 1875 році він оголосив, що приймає всіх охочих вчитися малювати у себе вдома на Михайлівській вулиці. Першими учнями школи було лише кілька дітлахів з незаможних родин. Але стараннями Миколи Івановича школа зростала, набирала силу, переїжджала з одного приміщення в інше ‒ більш просторе.
Приватна художня школа Миколи Мурашка увійшла в історію українського мистецтва як Київська рисувальна школа (1875–1901) і відіграла важливу роль в розвитку образотворчого мистецтва і художньої освіти в Україні. В школі не брали грошей з бідних і талановитих учнів, ще й платила їм стипендію.
Завдяки Київській рисувальній школі М. Мурашка багато талановитих художників отримали можливість розвинути свій природний хист, здобути художню освіту і вийти на велику дорогу мистецтва. Серед них: Іван Їжакевич, Фотій Красицький, Олександр Мурашко, Казимир Малевич, Валентин Сєров, Федір Балавенський, Григорій Світлицький, М. Пимоненко, Г. Дядченко, В. Андрєєв, С. Костенко та інші. На початку 1880-х рр. у школі навчалася Леся Українка.
Учні й викладачі школи брали участь у реставрації фресок Кирилівської церкви (1883-84 рр.) та в розписах Володимирського собору в Києві (1885–1896). 1901 р. школу закрили й на її базі створили Київське художнє училище.
У 1884‒1885 рр. в школі навчалося 180 учнів (серед яких 25 дівчат), а на початку 1890-х рр. – 250. Школа відкривала перед вихованцями можливість стати в майбутньому не лише художниками, а й майстрами-ювелірами, ретушерами, різьбярами, скульпторами. У різні часи викладачами школи Мурашка були М. Врубель, І. Селезньов, проф. Г. Павлуцький, В. Фабріціус, С. Костенко, І. Костенко, О. Іроїцька-Гусєва та ін. Меценатом закладу був Іван Терещенко.
Щоб якнайкраще керувати школою, Микола Іванович вивчає досвід Петербурзької Академії мистецтв, інших російських та закордонних шкіл, цікавиться прогресивними методами викладання і створює власну систему навчання живопису. У 1901 році помер покровитель школи І. Терещенко. У своєму заповіті меценат відказав 200 тис. карбованців на відкриття в Києві художньо-промислового училища. Школі він не лишив нічого. Для Миколи Івановича це стало болісним ударом. Так припинила своє існування Київська рисувальна школа, що за чверть століття стала центром художньої діяльності не лише Києва, а й цілого краю.
Як художній критик та історик мистецтва, Мурашко послідовно і наполегливо пропагував в Україні мистецтво передвижників, обстоював принципи ідейного мистецтва, виступав проти декадентства і формалізму.
Прогресивними були й педагогічні погляди Миколи Мурашка. Він вважав, що для художника основне – вивчення природи, навколишнього життя.
Микола Іванович Мурашко – автор книги «Спогади старого вчителя» (1907–1909).
Протягом життя Микола Іванович активно працював і як художник. На жаль, мало що збереглося з його творчого доробку. У 80-90-х роках ХІХ ст. Мурашко активно займається пейзажним живописом і створює низку пейзажів ‒ «Річка Тетерів», «Крим», «Берег Алупки», «Ай-Петрі», які експонує на київських і петербурзьких художніх виставках. Усі роботи були високо оцінені художньою критикою, а окремі були придбані для Музею Академії мистецтв.
В одному з залів Національного художнього музею України представлені роботи художників, причетних до Київської рисувальної школи. Саме тут знаходяться картини «Вид на Дніпро» та «Портрет Миколи Ге» М. І. Мурашка. А написаний ще за часів навчання в Петербурзькій Академії портрет Т. Г. Шевченка вважається одним із найбільш яскравих і високохудожніх в українському образотворчому мистецтві.
Останні роки життя митець провів у Бучі, передмісті Києва. Тут він малював, писав статті для київських видань, вів щоденник, а також працював над книгою мемуарів «Спогади старого вчителя», які вийшли двома випусками ще за життя художника. Але на жаль, книга так і залишилася незавершеною.
9 вересня 1909 року Микола Іванович Мурашко помер. Похований на Лук’янівському цвинтарі у Києві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
