15 жовтня – Міжнародний день сільських жінок

Чарівниця осінь дарує нам золото падолисту, різнобарв'я хризантем і своє неповторне свято –  Міжнародний день сільських жінок.

Враховуючи найважливішу роль сільських жінок та їх неоціненний внесок у прискорення розвитку всієї економічної галузі та зокрема сільського господарства, забезпечення й підвищення продовольчої безпеки,  добробуту сільських регіонів, на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, 18 грудня 2007 року, було прийнято рішення офіційно оголосити 15 жовтня Міжнародним днем сільських жінок і відзначати його щорічно.

Ідея святкування Дня сільських жінок вперше була озвучена у 1995 році на IV Жіночій конференції ООН у Пекіні. Вперше Міжнародний день сільських жінок відзначався 15 жовтня 2008 року.

Сільські жінки складають більше, ніж чверть населення земної кулі. Вони відіграють провідну роль у виробництві продовольства та розвитку стабільності сільських районів. У більшості сучасних країн і країн, що розвиваються, сільські жінки грають координувальну роль у вирощуванні продовольчих сільськогосподарських культур і в значній частині галузі сільськогосподарського виробництва, тваринництва, птахівництва. Вони не тільки забезпечують свої сім’ї продуктами, але також беруть активну участь у соціальній діяльності. Але через якусь причину їх життєво важливий вклад у суспільне життя залишається невидимим.

 У 2001 році була заснована Всеукраїнська суспільна організація «Спілка сільських жінок України». Сільська жінка в Україні завжди була берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Багато роботи під час ведення сільського господарства лягає на плечі прекрасної половини. Та попри все це сучасній сільській жінці у мирний час вдавалося залишитися не менш елегантною, чарівною та успішною панянкою.

У війни безліч облич… Чоловіки, жінки, діти, різний вік і досвід, різні втрати та віднайдені родинні зв'язки. Неможливо мірятись горем та болем, кожен переживає війну по своєму, кожному доля підкидає виклики, які треба пережити та перебороти. Свою окрему ношу несуть сільські жінки України.

З моменту першого вторгнення Росії в Україну у 2014 році сільські жінки несуть величезний тягар, опікуючись про сім’ї, забезпечуючи продовольство для армії та розміщуючи мільйони внутрішньо переміщених українців і українок.У сьогоднішніх обставинах українських сільських жінок можна поділити на три категорії, кожна з яких має специфічні ризики та вразливості. По-перше, це жінки, які проживають на територіях, тимчасово окупованих російськими військовими. Вони страждають від інформаційної ізоляції, стикаються з величезним ризиком насильства та не можуть виконувати сільськогосподарську роботу через високу захищеність та брак ресурсів. Місцеві ветеринарні послуги для худоби також недоступні. Оскільки польові роботи залежать від погоди та сезону, весь ланцюг постачання сільськогосподарської продукції в країні також під загрозою.

По-друге, є сільські жінки, які живуть у зонах активних бойових дій. Попри високі безпекові проблеми та потреби в гуманітарній допомозі, вони єдині можуть піклуватися про літніх членів сім'ї та дітей. Вони не мають доступу до основних ліків, фінансових та медичних послуг, у них немає коштів на закупівлю основних речей, тому що зазвичай всі гроші інвестуються в сільське господарство. Вони страждають від браку електропостачання, чистої води та інформації. Ці жінки також відрізані від шляхів евакуації, оскільки транспортне сполучення доступне лише через великі міста.

І третя категорія – це жінки у відносно безпечних сільських районах, які приймають внутрішньо переміщених осіб (ВПО) – жінок та чоловіків. За відсутності інфраструктури гостинності в селах немає місця, щоб розмістити та нагодувати всіх переселенців. Весь тягар догляду за ВПО лягає на місцевих сільських жінок. У більшості випадків у цих жінок немає механізованих кухонних приладів для приготування їжі для тисячі людей, які щодня прибувають до їхніх сіл, і їм доводиться виконувати всю роботу вручну.

Та попри всі труднощі та виклики воєнного часу  українські жінки в сільських громадах проявляють себе як лідерки, беруть відповідальність за майбутнє своїх родин та громад. Жінки, які залишаються у селах, або релокуються в сільські громади підтримують власні домогосподарства, активно розвивають власний бізнес та змінюють свої громади на краще.

Також долучаються до плетіння маскувальних сіток, допомагають біженцям, готують їжу захисникам і захисницям, а також долучаються до волонтерського, інформаційного та інших фронтів. Все буде Україна! Разом до ПЕРЕМОГИ!

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел