15 серпня народився В’ячеслав Анатолійович Гук

2007 року В’ячеслав Анатолійович Гук отримав грант Президента України на видання роману «Синдром дитячих спогадів», де розгортається родинна драма на тлі Радянсько-фінської війни 1940 року.

Він є лауреатом: Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2012); італійського часопису «Diogen» (2013).

2015 року В’ячеслав Гук номінований на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка у напрямку «Література» за роман «Сад Галатеї».

2018 року В. А. Гук  здобув грант від Київської міської державної адміністрації на видання поетичної збірки «Гілочка кримського тиса». Визначальними темами й мотивами поетичних творів В'ячеслава Гука у збірці «Гілочка кримського тиса» є час, минулі війни і війна теперішня, доля людини в сучасному світі, пам'ять, досвід, життя і смерть. Здається, уся його поезія просякнута непокорою, бунтом і пошуком. А ще – нігілізмом. Прагненням життя і самоспаленням себе у слові. Його поезії притаманні риси як національні, так і загальнолюдські. Поетична збірка «Гілочка кримського тиса» складається з віршів, написаних у Криму. Тис – це символ жалоби, південне дерево, що сполучає життя і смерть. Ця книжка – певний підсумок тривалих і наполегливих пошуків митця, однак у ній читач не прослідковує еволюції, розвитку В’ячеслава Гука як поета, оскільки поетичні твори в збірці розміщено у «хаотичному порядку»: усе змішано, сплутано, розірвано. Порушено сам принцип еволюції душі поета. Можливо, у цьому є сенс. І, саме в цій «хаотичності» й зароджується щось нове в нашій уяві, до чого стає причетний і сам поет. Адже колись із такого хаосу виник і наш світ, як свідчить Біблія.

2018 року митець стає переможцем в номінації «Поезія» в літературному конкурсі «1003 ночі» в Лейпцигу, Німеччина, а 1 грудня 2018 року ‒ переможцем першого літературного фестивалю «Кримський інжир» у номінації «Поезія про Крим українською мовою».

Письменник друкувався у часописах «Соборність» (Ізраїль), «Літературна Україна», «Zeit Glas», «Береги Тавриди», «Кримська світлиця», «Українська літературна газета», «Слово Просвіти», «О Lavrador» (Бразилія), «Мистецькі грані», «Київ», «Index on Censorship» (Велика Британія).

В. А. Гук писав статті про Інгмара Бергмана, Марселя Пруста, Емму Андієвську, Христину Алчевську, Герберг Вассму, Зінаїду Гіппіус.

У своєму творчому доробку письменник має переклади творів Руперта Брука, Вільяма Каупера, сучасної англійської поетки Керолайн Ішервуд.

Окремі вірші В'ячеслава Гука перекладено шведською, англійською, польською, німецькою, вірменською та китайською мовами. Уривок роману «Сад Галатеї» перекладено німецькою мовою в Гамбурзі та англійською у Великій Британії. В. Гук автор поетичних збірок«Грота душі» (1998); «Плач Єремії» (2000); «Восьмий день тижня» (2002); «Шепотіння, лід і гагари» (2003); «Ода невідомій родині» (2006); «Кримські елегії» (2013); «Faldbakken» (2013); «Гілочка кримського тиса» (2018), а також романів «Синдром дитячих спогадів» (2008); «Сад Галатеї», перше видання – (2008), друге видання – (2015); «Мюрдал-fisk, або Філософія північної самоти» (2009); «Сімферополь – Вірджинії» (2009); «Ніжна шкура, або Вероніка & Моніка» (2010); «Цидули Фассбіндера» (2011); «Гадючі линовища» (2018).

В’ячеслав Гук народився в Криму й зростав у російськомовному середовищі, проте завжди, про що свідчать його твори, мав незламне бажання стати саме україномовним письменником. Він як письменник знається на сучасному мистецтві й користується всіма ресурсами української мови, продовжуючи традиції таких видатних українських поетів, як Володимир Свідзінський, Христина Алчевська, Олександр Олесь, Богдан-Ігор Антонич, Оксана Лятуринська, Павло Тичина, Ігор Римарук тощо. Також В. Гук успадкував багатющий поетичний досвід Річарда Вілбера, Едуардаса Межелайтіса, Патріка Каванаха, Девіда Менікома, Ісаака Розенберга, Карла Сендберґа, Лоренса Ферлінґетті, Денізи Левертов, Роберта Фроста, Джеймса Діккі та ін.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: серпень, 2025