5 листопада народився Віктор Якович Кузьменко

Чеські мотиви звучать у воєнних віршах поета «Балада про трьохлінійку», «Данушка», «На кладовищі під горою…» та ін. У 1963 році разом із дружиною Лідією Костянтинівною Віктор Кузьменко побував у чеському місті Мост у тих людей, які його переховували від фашистів.

З 1946 року Віктор Кузьменко жив на Високопільщині Херсонської області. Вчителював у сільських школах Архангельського та Орлового, викладав німецьку мову. Працював інспектором районного відділу освіти.

Займався журналістською роботою: був редактором районних газет «Жовтневі зорі», «Високе поле», котра виходила на початку 60-х років під назвою «Ленінський шлях». Вивчав  краєзнавство, став співавтором першого фундаментального історичного видання про Херсонщину «Історія міст і сіл Української РСР. Херсонська область» (1972), в якому розповів про історію Високопілля. З-поміж усього особливо Віктор Кузьменко захоплювався поезією.

У літературу митець прийшов у п’ятдесяті роки. Відомий український поет і вчений-літературознавець Арсен Каспрук – друг та однокурсник Віктора Яковича, спочатку допомагав йому через своїх друзів і колег друкувати перші вірші в українській пресі, а згодом сприяв з друком першої книжки «Степові самоцвіти» (1958), про що свідчить вдячний дарчий підпис Віктора Яковича. Автор передмови до збірки – відомий поет Степан Крижанівський, дав схвальну оцінку дебюту молодого поета.

Того ж 1958 року поет став членом Спілки письменників України. Пізніше обіймав посаду відповідального секретаря Херсонської обласної організації Спілки письменників України.

Творча спадщина Віктора Кузьменка – це вісім ліричних збірок та сотні публікацій у періодиці. Горнило війни, яке поет пройшов від самого початку, загартувало і його поетичне слово. До цієї теми у митця завжди було особливе ставлення. У тематичному розмаїтті творчості Віктора Яковича – спомини про події Другої світової війни, мирна праця селян, враження від подорожей рідною країною, кохання, краса степового краю. Проте, воно було б не таким повним без віршів, привезених поетом з Карпат та Кавказу. Це, безумовно, збагатило його традиційну степову палітру.

Вже згадувану першу книжку «Степові самоцвіти» поет присвятив краянам-хліборобам. По тому одна за одною виходять збірки «Земля обітована» (1960), «Вічний вогонь» (1964), «Журавлині ключі» (1969), «Іду землею» (1974), в якій поет описує чарівний степовий край, «Серцем з тобою» (1979), «Вахта» (1985), збірка інтимної лірики «Затужив я за тобою» (1996).

Окремі твори Віктора Кузьменка увійшли до колективних збірників «Відлуння гір і степів» (1980), «Линем до одного моря-океану» (1983), «Не забудьте пом’янути» (1995), «Вежі та вітрила» (2007) та ін., херсонських альманахів «Степ». Деякі поезії перекладено російською та черкеськими мовами.

Кілька ліричних творів Віктора Кузьменка стали піснями. Відомий херсонський композитор Валентин Григорович Плаксєєв поклав на музику вірші «А вже скрадається зима», «Пісня про тебе», «Ти загадкою зосталась». Ці пісні увійшли до збірок вокальних творів композитора, що вийшли друком у 1996 та 2006 роках. У 2019 році побачила світ ще одна нотна збірка Валентина Плаксєєва «Пісні Таврійських степів» з серії «Пісенні скарби Херсонщини», куди увійшла пісня на вірш Віктора Кузьменка «Зірко вечоровая». Музику на слова Віктора Кузьменка написав і композитор В. Митрофанов (вірш «Дума про Україну»).

Віктор Якович Кузьменко пішов у небуття 31 грудня 1996-го, на 78 році життя, після тяжкої тривалої хвороби.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел