Embedded Files
Український етнограф, історик, архівіст, фольклорист, поет, композитор, музикознавець, філантроп, музикант Андрій Миколайович Маркович народився 21 листопада 1830 року в Прилуцькому повіті Полтавської губернії. Він походив із дворянського роду Маркевичів, яким у 1888 р. було надано дозвіл змінити прізвище на Маркович. Родина Марковичів була шляхетною, аристократичною та освіченою. Батько – Микола Маркевич, вчений-енциклопедист, джерелознавець, колекціонер, поет; мати Уляна Олександрівна – сестра дружини літератора Павла Анненкова. Бібліотека родини сягала 12 тис. рукописів різними мовами; був домашній театр, який часто відвідували митці, серед яких Т. Шевченко, П. Куліш, В. Забіла.
До 1888 року він та його предки писалися Маркевичами. Однак з 1888 року, з огляду на його клопотання, йому та його нащадкам було дозволено іменуватися Марковичами.
А. Маркович здобув гарну домашню освіту. Коли Андрію виповнилося 16, його відправили до Санкт-Петербурга, щоб він здобував освіту на факультеті правознавства. Але за участь у студентських заколотах був виключений з освітнього закладу. Стараннями батька Маркевича-молодшого поновили у навчанні, і він завершив освіту. Прямо зі студентської лави його забрали юристом до Петербурзької судової палати. Відтоді кар’єра стрімко пішла вгору – обіймав посади від дійсного статського радника до сенатора.
Знаний державний діяч, А. Маркевич був фундатором низки закладів. Разом з А. Рубінштейном заснував Петербурзьку консерваторію. Як помічник президента Імператорського філантропічного товариства і віцепрезидент Російського музичного товариства ініціював створення понад 20 музичних центрів та музичних шкіл. Найбільші з них були в Харкові, Києві, Одесі. А ще Маркович виклопотав щорічну субсидію з казни Київському, Харківському та Тифліському музичним училищам. Завдяки його наполегливості було вирішено питання про визнання за консерваторіями прав вищих навчальних закладів.
Завдяки клопотанням Марковича у 1866 р. було затверджено «Статут музичних училищ», а консерваторії визнано першорядними навчальними закладами.
Сам блискучий віолончеліст, Маркевич часто виступав на благодійних концертах.
Андрій Миколайович Маркович – знавець музики, він обробляв українські народні пісні, 25 із яких уміщено у 2-му томі «Записок о Южной Руси» Панька Куліша (С.-Петербург, 1857 р.).
Від 1898 р. А. Маркевич – голова Товариства ім. Т. Шевченка для допомоги нужденним уродженцям Південної Росії, які вчаться у закладах вищої освіти С.-Петербурга.
Окрім музики, Андрій Маркович захоплювався й літературою. Особливо творами свого друга Тараса Шевченка, з яким познайомився у Москві у 1858 році. Згодом листувався з поетом.
Він домігся, щоби твори славетного Кобзаря (зокрема збірка «Три літа»), які В. Доманицький вперше вмістив до «Кобзаря» (С.-Петербург, 1907) були передані з архіву Третього відділу (орган політичного розшуку та слідства в Російській імперії, заснований за Миколи І з метою боротьби проти революційних і опозиційних рухів та організацій, нагляду за слідством у політичних справах, також займався цензурою) до Музею українських старожитностей імені Василя Тарновського. Згодом посприяв повному виданню творів Тараса Григоровича («Кобзар» за редакцією Василя Доманицького, 1907). До цього видання ввійшли врятовані Маркевичем твори Шевченка.
А ще А. Маркович дуже любив збирати народний український фольклор, здебільшого пісні. 25 пісень було надруковано у 2-му томі Панька Куліша «Записки о Южной Руси» в 1857 році. А за три роки зібрання народних заспівів було укладено в збірку пісень «Народные украинские напевы, положенные на фортепиано».
Автор збірки українських народних пісень, покладених на ноти («Народные украинские напевы, положенные на фортепиано», 1860).
Невдовзі Маркович очолив Шевченківське товариство в Петербурзі, яке допомагало знедоленим українцям здобувати освіту в столиці імперії. Окрім того, Андрій Миколайович власноруч вилучив зі справи Кирило-Мефодіївського братства автографи Тараса Григоровича.
Помер Андрій Маркович у 77 років, 24 березня 1907 року. Похований в Санкт-Петербурзі.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: листопад, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse