12 травня народився Яків Феофанович Чепіга-Зеленкевич

Після закінчення працював у школах Донбасу, завідував вечірніми курсами для дорослих у Луганську, Народним університетом Вознесенського рудника на Донбасі. Мав схильність до журналістської праці, рано почав публікуватися в пресі, став постійним дописувачем журналу «Світло» (1909-1914). На сторінках часопису «Світло» разом з іншими українськими педагогами Я. Чепіга порушував найактуальніші питання розвитку української освіти, створення національної школи в умовах антиукраїнської політики російського уряду.

Науковий доробок вченого ‒ понад 150 наукових праць з теорії та методики початкового навчання серед яких «До національної школи», «Національність і національна школа», «Ґрунтовні принципи нормальної школи», «Психофізіологічні основи правопису», «Національне виховання», «До трудової вільної школи!», «„Трудова школа“ П. П. Блонського», «Азбука трудового виховання й освіти», «Практична трудова педагогіка» та ін.

Монографія «Самовиховання вчителя» (1914) прислужилася не одному поколінню педагогів. У ній визначено роль учительства в суспільстві, розкрито необхідність та шляхи його розвитку й удосконалення. Учительська праця не обмежується навчальним процесом, а передусім «торкається виховання молодого покоління і втілення в ньому високих людських ідеалів і думок». Яків Феофанович називав вчителя «довіреним народу», «довіреним нації у вихованні й освіті нового покоління».

Ідеї Чепіги вплинули на розвиток педагогічної науки в Україні у 1920-1930-х рр.

Підсумком багаторічних роздумів ученого щодо створення національної школи став «Проєкт української школи» (1913), написаний ним у відповідь на звернення редакції журналу «Світло» до педагогічної громадськості.

У передмові Я. Ф. Чепіга-Зеленкевич наголошував на необхідності запровадити природну школу, де дитина здобуватиме справжню освіту, а не сурогат, шкідливий для її духовного розвитку та народної культури.

Я. Ф. Чепіга-Зеленкевич сформував вимоги до нової української національної школи. Проєкт Я.Ф. Чепіги-Зеленкевича передбачав двоступеневу початкову освіту з шестирічним терміном навчання, що мало розпочинатися з шести років.

Перший ступінь розраховувався на два роки, протягом яких дитину готують до систематичного навчання, розвивають її свідомість, розуміння навколишнього світу. У цей період до програми повинні входити ігри, забави, прогулянки, робота на городі й у полі, догляд за свійськими тваринами, ліплення тощо. У таких умовах маленькі учні долучаються до природи, ознайомлюються з казкою, поезією, піснею.

Другий ступінь охоплював наступні чотири роки школяра: навчання грамоти й паралельний розвиток дитячої самодіяльності, творчості. Також автор наголошує на особливій ролі ручної праці для освіти дітей.

У 1917–1920 рр. разом з іншими представниками української інтелігенції Яків Феофанович брав активну участь у створенні підручників для української школи, продовжуючи справу, розпочату ще до революції. Разом з іншими представниками української інтелігенції (О.Ф. Музиченком, С.Ф. Русовою, С. Ф. Черкасенком) продовжив обраний у попередні роки шлях на ниві освіти – створення національної школи. Був прихильником ідеї трудової школи, розробляв ідею вільного виховання.

Після остаточного утвердження радянської влади в Україні Яків Чепіга надалі займався активною науково-викладацькою роботою.

У 1920 р. Я. Ф. Чепігу-Зеленкевича запросили до організаційного комітету в справі створення Київського інституту народної освіти (КІНО), а потім на посаду декана дошкільного факультету й помічника ректора цього інституту. Пізніше він став деканом факультету соціального виховання, проректором, професором.

Яків Феофанович виступив одним із засновників у Києві Педагогічного інституту, де був членом Конференції, науковим співробітником відділу «Фізична праця й трудові процеси», товаришем президента інституту. 

1922 р. інститут реформували в Науково-дослідну кафедру педології. Я.Ф. Чепігу призначили керівником секції практичної підготовки, у якій він працював до кінця жовтня 1925 р.

У співавторстві з Л. Єгоровою та В. Павловським учений підготував «Рухому хрестоматію української сучасної літератури» (1928). Створив низку методичних посібників для вчителів початкових класів, які складалися з методичних порад і розробок різноманітних дидактичних проблем.

Віра Якова Феофановича в позитивні зміни в українській освіті та суспільстві за радянської влади призвела до трагічних наслідків.

У 1937 р. педагога було заарештовано, а 20 листопада цього ж року Особливою трійкою УНКВС Харківської обл. за начебто участь в антирадянській націоналістичній організації та проведення терористичних актів проти керівництва партії та радянського уряду засуджено до 10 років заслання.

16.02.1940 р. згідно з протестом заступника прокурора Харківської обл. Управління НКВС у Харківській обл. цей вирок було скасовано, а термін заслання зменшено до 5 років.

Однак немолодий уже педагог не дожив до цієї події. Він помер 22.08.1938 р. на 63-му році життя в засланні (покарання відбував у Севвостлазі, причина смерті – різке зниження серцевої діяльності; діагноз – гемокаліт). Яків Феофанович Чепіга-Зеленкевич похований на цвинтарі ОЛП – скорочена назва медичного закладу при Північно-Східному таборі копальні «Стахановець» Сусуманського р ну Магаданської обл.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел