Embedded Files
Видатний ботанік та натураліст, один із засновників досліджень в галузі анатомії та фізіології рослин Ілля Григорович Борщов народився 31 липня 1833 р. у Петербурзі. Його батько, козацький нащадок Грицько Борщ, потрапив у Петербург і заради сходження кар'єрними щаблями зіпсував смак прізвища імперським «ов».
Ґрунтовну освіту Ілля здобув в училищі святого Петра (Petershüle) та І Імператорському Олександрівському ліцеї (закінчив по першому розряду). До речі, улюблений предмет Іллі, лекції з ботаніки професор Шау викладав ліцеїстам англійською.
У 1855 році закінчив фізико-математичний факультет Московського університету. У 1859 році став професором цього ж навчального закладу. Борщов відзначився ретельною роботою в галузі анатомії та фізіології рослин. Його дослідження зосереджувалися на структурі та функціях квітки, процесах запліднення та ембріонального розвитку.
Основні його наукові досягнення:
відкрив закон гетерогенності пилку у квіткових рослин: довів, що пилок різних квіток одного виду може відрізнятися за розміром, формою та забарвленням;
з'ясував роль сочевиць у процесі фіксації азоту бобовими рослинами: показав, що бактерії в сочевицях допомагають рослині засвоювати азот із повітря;
ввів термін «первинна анатомічна будова рослини»: описав принципи організації тканин і органів рослин на ранніх стадіях розвитку;
розробив методику фіксації та зберігання ботанічних матеріалів: його методи забезпечили краще збереження та точність у дослідженнях.
Крім ботаніки українець активно займався вивченням іспанської мови та музики, гравюрою по каменю. Він здійснив ряд наукових експедицій: Санкт-Петербурзькою губернією, до берегів Аральського моря та до басейну р. Сирдар’ї. Ілля Григорович Борщов був зачарований Киргизьким степом, простотою побуту та чесністю кочовиків, що мріяв про повне переселення у цей край, не зіпсований цивілізацією. Під час експедиції науковець потрапив у полон до непокірних киргизів і врятували його тільки кмітливість і швидкий кінь.
Останні штрихи до закінчення освіти – навчання в університеті Вюрцбурга у професора Шенка та здобуття ступеня доктора філософії. Після цього науковець переїхав на батьківщину пращурів, до Києва, де був професором Університету Святого Володимира. Ботанік і мандрівник знаний розвідками з ботанічної географії Арало-Каспійського ареалу, про водорості Аральського та Каспійського морів. Енциклопедичні знання Борщова, його жвавий темперамент, щирість і простота приваблювали не тільки студентів.
Ілля Григорович був вельми гуманною людиною, демократом і патріотом. Під час балканської війни 1877-1878 років він брав активну участь у піклуванні про поранених солдат. Під час набору пацієнтів до університетської лікарні в одному з військових шпиталів І. Г. Борщов захворів на висипний тиф. Хвороба проявилась тоді, коли вчений не мав медичної допомоги ‒ у селі, куди він із родиною поїхав на Великдень.
12 травня 1878 року Ілля Борщов передчасно пішов з життя. Похований у селі Будище Коропського району на Чернігівщині.
Ілля Григорович Борщов мав нагороди та визнання:
дійсний член Петербурзької академії наук (1863);
нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня (1866);
отримав премію П. Д. Демидова від Петербурзької академії наук за дослідження ембріології покритонасінних рослин (1863).
Ілля Григорович Борщов був піонером у вивченні анатомії та фізіології рослин. Його фундаментальні дослідження заклали основи для сучасного розуміння структури та функцій рослин. Роботи Борщова продовжують впливати на розвиток ботанічної науки.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse